Партнерські пологи: погляд батька і психолога в одному місці.
Що робити чоловіку і що я хотів би знати раніше: мій досвід, дослідження, слова, які казати.

Це не дуже формат мого каналу - але я вирішив записати це відео - про партнерські пологи. Погляд батька і психолога в одному місці.

Справа в тому, що ми з дружиною проходили це 9 днів тому, вона народила прекрасного козака і поки досвід свіжий - вирішив розказати про це.

Що буде у відео:
✅ Чому я вважаю партнерські пологи важливими для родини?
✅ Наша історія пологів
✅ Чого я не розумів до кінця
✅ Що дружина сказала, що це для неї
✅ Дослідження. Цікаві висновки.
✅ Що з точки зору психології дають жінці партнерські пологи.
✅ Що говорити і що робити
✅ Книги, які я вивчав

Партнерські пологи можуть стати важливим досвідом для обох батьків, але чоловікові важливо розуміти, як справді бути підтримкою для дружини.

У цьому відео ділюся власним досвідом партнерських пологів як чоловік, батько та психолог. Говоримо про страх, біль, присутність, підтримку та те, що чоловік може робити під час пологів.
Розберемо конкретні фрази, дотики, вправи та способи допомогти дружині почуватися спокійніше й безпечніше. Це все, що я хотів би знати про партнерські пологи до того, як сам став батьком.

У відео також розказую про дослідження Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ).
І окреме рандомізоване дослідження Кокрейна (Cochrane Database of Systematic Reviews 2017) в якому загалом прийняло участь понад 15 800 жінок із 17 країн.
(посилання на дослідження в описі до відео)

https://youtu.be/QXNL6DyGCeY

Це чесно кажучи, дуже особисте відео.
Але буду відвертим - я вірю в майбутнє України, тому ми хотіли дітей під час війни. Тому я знімаю це відео і ділюсь моїми чесними думками.

Якщо ви теж в це вірите - поставте вогник тут або + в коментарях.
Це надихає знімати корисне далі.
@bagnenkoPsy

Як підтримати 2 малі видавництва - Creative Woman Publishing і Риба на даху

Я дружу з маленькими видавництвами і дуже хочу попросити вас підтримати 2 з них, які дуже постраждали після обстрілу.

Перше - Риба на даху.

Для діток є дуже класні книги

Матуся-домівка
Дуже ДУЖЕ зла книжка
Кишенька, повна поцілунків
І дві мої книжки:
Історія хлопчика Лева, який боявся залишатися без мами
Історія хлопчика Мишка, який не хотів ходити в садок.

Для дорослих і психологів - дуже крута книга Дональда Калшеда "Внутрішній світ Травми" (вона на фото, у мене є вдома - дуже толкова книга)

Fishontheroof.com - наш сайт. Або Інстаграм
Www.instagram*.com/fish.on.the.roof.books

також можете написати зі словами підтримки його засновниці - Ользі Товпеко.
@tovpeko_olga

Друге - Creative Woman Publishing
Видавництво чудових книг для жінок.
Найкращою підтримкою для них зараз є замовлення (та особливо передзамовлення) наших книжок, аби ми могли продовжити роботу над новими виданнями.

Замовити можна на сайті:
https://www.creativewomenpublishing.com.ua/

Ось два важливих передзамовлення:

1. Невидимий батальйон
https://www.creativewomenpublishing.com.ua/product/nevydymyj-bataljon-10-rokiv-borotby-za-gendernu-rivnist-u-zbrojnyh-sylah-ukrayiny/

2. Тихо будь
https://www.creativewomenpublishing.com.ua/product/knyha-tyho-bud/

Я робив 3 роки тому подкаст зі Славою Світовою. запрошую подивитись, до речі:
https://youtu.be/8vS8khcQCj4

Дуже душевно вийшло.

Також можете написати Славі Світовій,співзасновниці зі словами підтримки. Думаю, це точно не буде зайвим - @SlavaSvitova.

Давайте діями підтримувати тих, кому зараз найскладніше.
Ми всі в одному човні сьогодні.
Тому наші навіть маленькі дії мають великий вплив на мйбутнє.

Дуже прошу - не проходьте повз.
@BagnenkoText

Ефективна терапія полягає у залученні людини до переписування переконливої власної історії його життя таким чином, щоб пробуджувати цікавість до власних можливостей та уяви.

Майкл Вайт,
Джерело:
Maps of Narrative Practice, 2007

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Як хронічний стрес впливає на нас? Як зменшити його вплив на ментальне здоров'я під час війни?

Ми живемо у повномасштабній війні вже 4,5 роки. І це неймовірно виснажливо - коли тривоги постійні.
Це стало нормою для нас, але коли стрес стає нормою - це проблема.
Саме тоді хронічний стрес поступово виснажує нервову систему і може впливати на сон, емоції, концентрацію, тіло та повсякденне функціонування.
Особливо під час війни, коли загроза, тривоги та інформаційне навантаження можуть тривати роками, організму важко повноцінно відновлюватися.

Це рубрика "Блокнот психолога", і я - Володимир Багненко, клінічний психолог

У цьому відео розберемо, як хронічний стрес змінює наше самопочуття і поведінку. Поговоримо про прості та практичні способи зменшити його вплив на ментальне здоров'я.
А також про те, як підтримувати себе, коли зовнішня небезпека нікуди не зникає.

Особливо це відео буде корисним для тих, хто живе в прифронтових містах - Суми, Чернігів, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Одеса, Херсон і тепер і Київ.

Прямо зараз тривога в Києві триває безперервно майже 46 годин, і це відео я теж записував під час повітряної тривоги:

https://youtu.be/J-ePIxxP1rQ

Якщо це корисно - поставте 🔥 або +
Це надихає знімати корисне далі.
@bagnenkoPsy

Зниклий безвісти (невизначена втрата). Як підтримувати людину?

Я працюю з невизначеною втратою (коли близький пропав безвісти) і розумію зараз, що це одна з найважчих втрат, з якою може зіткнутись людина.

І зараз звільнилось 1 місце в роботу. Якщо вам то потрібно - внизу буде форма, де ви можете заповнити форму для роботи.

Сьогодні зранку була ще одна сесія з клієнткою і я розумію, як багато людей потребує цих матеріалів і знань.

А в цьому пості поділюсь тим, що може бути підтримуючим.

Головний принцип підтримки людини з невизначеною втратою полягає не в тому, щоб змусити її "відпустити" або "прийняти", а в тому, щоб допомогти їй витримувати невизначеність і водночас продовжувати жити. Полін Босс описує шість ключових напрямів: смисл, відчуття контролю, ідентичність, амбівалентність, зв'язок і нова надія.

1. Визнати реальність невизначеності
Не давати помилкових запевнень.
Не говорити: "Він точно живий" або "Треба вже змиритися".
Визнавати: "Ти зараз не маєш відповіді, і саме ця невизначеність є дуже болісною."
Джерело проблеми знаходиться не "в людині", а в обставині невідомості.

2. Дозволити суперечливі почуття
Надія і страх можуть існувати одночасно.
Любов і злість можуть співіснувати.
Можна чекати і водночас втомлюватися.
Можна жити своїм життям і не переставати любити зниклого.
Не потрібно змушувати людину вибрати одну емоційну позицію.

3. Не вимагати "закриття"
Немає необхідності психологічно завершувати історію, яка об'єктивно залишається незавершеною.
Мета підтримки не "закрити гештальт", а підвищити здатність жити з невизначеністю.
У підході Босс акцент зміщується від closure до resilience.

4. Повернути людині відчуття контролю
Розділити: "Що я можу контролювати?" і "Що від мене не залежить?"
Підтримувати контроль над сном, харчуванням, роботою, дітьми, фінансами, власною безпекою.
Не намагатися контролювати те, чого контролювати неможливо: коли з'явиться інформація і яким буде її зміст.

5. Підтримувати інформаційну визначеність
Допомогти визначити надійні джерела інформації.
Не підтримувати постійне хаотичне сканування чуток і соціальних мереж.
Важливо, щоб людина розуміла, де і як отримувати офіційну інформацію.
ICRC наголошує на потребі сімей зниклих отримувати достовірну, прозору та своєчасну інформацію.

6. Зберігати зв'язок із людиною
Можна продовжувати говорити про зниклого.
Зберігати фотографії, речі, листи, спільні ритуали.
Не потрібно примушувати людину "рухатися далі" через відмову від зв'язку.
Пам'ять може бути способом підтримувати значущість стосунку.

7. Працювати з ідентичністю
Невизначена втрата може змінити роль людини: дружина, чоловік, мати, батько, партнер.
Допомагати не зводити особистість лише до ролі "родича зниклого".
Питання: "Хто ти ще, крім людини, яка чекає?"

8. Дозволяти продовжувати життя
Людина має право працювати, відпочивати, сміятися, зустрічатися з друзями.
Радість не означає зраду зниклого.
Турбота про дітей і себе не означає, що людина "перестала чекати". ICRC окремо описує тенденцію родичів відмовлятися від приємних активностей і соціальних контактів через почуття лояльності до зниклого.

9. Підтримувати соціальні зв'язки
Не ізолювати людину.
Зберігати контакт із тими, хто здатний витримувати її досвід без фраз "забудь" або "час лікує".
Корисні групи підтримки сімей зниклих, якщо вони безпечні для людини. Сім'ї зниклих часто переживають ізоляцію і потребують психологічної та соціальної підтримки.

А якщо хочете працювати зі мною - можна записатись. Зараз можу взяти 1 людину.

Заповнити заявку можна тут: https://forms.gle/FNwU2xaC7Xcv3L6p6
Там всі деталі по роботі і запити, з якими працюю.

А якщо цей матеріал корисний - поставте 🔥 або +
Це надихає писати далі.
@bagnenkoPsy

Розповідаючи історії про власне життя, людина формує й переосмислює власну ідентичність.

Майкл Вайт і Девід Епстон

Джерело: Narrative Means to Therapeutic Ends, 1990).

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Базові 8 концепцій теорії Сімейних систем Мюррея Боуена. Частина 1.

Зараз в моєму навчанні на травматерапевта - написання роботи по сімейним системам і вивчення.

Читаю корисне і як завжди ділюсь з вами. Є 8 концепцій сімейної системи, і я вирішив, що маю розказати про основне.
Це 1 частина.

Мюррей Боуен розглядав сім'ю не як сукупність окремих людей, а як емоційну систему, у якій тривога, близькість, дистанція, конфлікти та способи реагування взаємопов'язані. Центральне поняття його теорії, диференціація Я, описує здатність залишатися емоційно пов'язаним із сім'єю, але водночас зберігати власну позицію, мислення і відповідальність.

1. Загальна логіка теорії Боуена
Мюррей Боуен розробляв свою теорію з 1950-х років, спочатку досліджуючи сім'ї людей із шизофренією. Поступово він відійшов від суто індивідуального пояснення психічних труднощів і почав розглядати симптоми в контексті функціонування всієї сімейної системи. У 1978 році основні положення його теорії були систематизовані у праці Family Therapy in Clinical Practice. (The Murray Bowen Archives Project)

Базове припущення Боуена полягає в тому, що сім'я є емоційною системою. Люди всередині неї постійно впливають один на одного, реагують на тривогу, очікування, схвалення, несхвалення та емоційні стани інших. Тому зміна функціонування одного члена сім'ї закономірно викликає зміни в інших. (thebowencenter.org)
Це означає, що симптом однієї людини не обов'язково є лише "її проблемою". Наприклад, тривога підлітка може бути пов'язана не тільки з його особистою вразливістю, а й із рівнем напруження між батьками, способом реагування матері, дистанцією батька, конфліктами у розширеній сім'ї тощо.
Боуен тому зміщує фокус із питання "що не так із цією людиною?" на питання "як функціонує емоційна система, частиною якої є ця людина?"

2. Емоційна система сім'ї
Для Боуена емоційність не була просто сукупністю почуттів. Він використовував поняття емоційної системи ширше, включаючи автоматичні процеси, які впливають на поведінку людей і організацію стосунків. Теорія передбачає, що люди залишаються емоційно пов'язаними навіть тоді, коли суб'єктивно відчувають себе незалежними або дистанційованими. (thebowencenter.org)
У здоровішому функціонуванні людина може бути близькою до сім'ї, чути інших, враховувати їхні потреби, але не втрачати власної позиції. У менш диференційованій системі емоційний стан одного члена швидко заражає інших, а рішення дедалі більше визначаються тривогою, потребою у схваленні або страхом відкидання.

Таким чином, один із центральних клінічних інтересів Боуена полягає не просто у силі емоцій, а в тому, наскільки емоційна система здатна регулювати напруження без втрати автономії окремих людей.

3. Диференціація Я
Це центральне поняття всієї теорії Боуена. Диференціація не означає холодність, незалежність або емоційну відстороненість. Вона означає здатність залишатися у важливих стосунках, не втрачаючи власної позиції. Сучасний огляд 295 емпіричних досліджень показав, що вищий рівень диференціації стабільно пов'язаний із кращим психологічним здоров'ям, якістю подружніх стосунків і низкою інших показників функціонування, хоча причинні висновки залишаються обмеженими через переважання кореляційних досліджень.

Боуен фактично протиставляє дві крайнощі.
Перша: емоційне злиття. Людина надмірно орієнтується на реакції інших, легко захоплюється чужою тривогою і змінює власну позицію, щоб зберегти стосунок.
Друга: емоційне відсікання. Людина намагається досягнути автономії через дистанцію, уникання або припинення контакту.
Диференціація є третьою позицією: "я залишаюся з тобою, але залишаюся собою".
Саме тому для Боуена зріла автономія не дорівнює ізоляції. Психологічно зріла людина може сказати: "Я тебе люблю, я чую тебе, але я думаю і вирішую сам".

На жаль, українською книг по сімейним системам немає. То читаю якою є.
Але дуже чекаю, коли вже будуть видавати українською.

Я в захваті від сімейних систем. І хочу писати про них.

Джерело:
https://www.thebowencenter.org/introduction-eight-concepts

Якщо цікаво - поставте 🔥 або +
буду писати далі
@BagnenkoPsy

Пишу дисертацію. Зараз всюди і кожен день. Зараз багато повітряних тривог в Києві - мало шо працює, але знаходжу місця, які працюють.

Дисертація - це ключова задача на цей рік.
Пишу про те, як зміна наративу у родичів військовослужбовців допомагає проходити складні часи.

Буду потроху ділитись знаннями і матеріалами.

Якщо цікаво - поставте 🔥 або +
@BagnenkoPsy

Терапевтичний процес може сприяти тому, щоб людина побачила себе не лише через те, що з нею сталося, а й через те, як вона відповіла на ці події.

Майкл Вайт,
Джерело: Maps of Narrative Practice, 2007

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Наративна терапія не прагне просто замінити "негативну" історію на "позитивну"; її мета полягає у створенні більш багатої, складної та багатогранної історії.

Майкл Вайт і Девід Епстон, джерело: Narrative Means to Therapeutic Ends, 1990

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Себастьян Юнґер зараз в Києві.

Це максимально неочікувано.
Але це правда.

Автор книги «Племʼя» вчора був на форумі Перших леді і джентльменів, організованому Оленою Зеленською.

А сьогодні провів спонтанну презентацію у книгарні «Наш Формат». Як мені розказала Анастасія з видавництва, вийшло все дуже швидко і тільки сьогодні зранку затвердили це.
І це дуже і дуже круто!

Я побачив купу військових психологів і військових, з якими знайомий або вживу або заочно — Костянтин Вальде Ульянов, Олег Гуковський, Олена Риж, Володимир Галащук. Тут зібрались ті, хто розуміють важливість цієї книги і підтримки військових загалом.

Книга «Племʼя» — одна з кращих, для військових.

В кінці я підійшов до нього і так прямо і сказав, що вже більше 100 його книг подарував хлопцям. Я дуже люблю цю книгу!

Він щиро подякував.

Сильний автор. +1 улюблений автор, з яким познайомився вживу.

В коментарях — підписана книжка.

А ви читали «Племʼя»?
@bagnenkoText

Базові принципи логотерапії в роботі з військовими. Частина 1.

Я клінічний психолог, що працює з військовою травмою, екзистенційними кризами за допомогою логотерапії.
І сьогодні розкажу про деякі базові принципи, які допомагають мені в роботі з військовими. Матеріалу багато, тому це частина 1, якщо це корисно - відреагуйте в пості, напишу продовження)

Важливо зазначити, що в моїй роботі з військовими логотерапія насамперед допомагає працювати з питаннями сенсу, відповідальності, свободи ставлення, провини, втрати, ідентичності та майбутнього. Її не варто використовувати як заміну травмафокусованому лікуванню ПТСР: особливо корисною вона може бути як доповнення, коли після зменшення симптомів залишаються питання "для чого жити далі?", "що означає те, що зі мною сталося?" та "ким я є після війни?".
У військових дослідженнях сенс життя має помірний негативний зв'язок із симптомами ПТСР, але причинність цього зв'язку ще потребує окремого підтвердження.

Цікаве дослідження я знайшов в журналі "Journals of affective disorders" за грудень 2020, яке проводилось з військовими армії США.
(посилання тут: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S0165032720326690)

Результати дослідження свідчать про те, що сенс життя відіграє вирішальну роль у адаптації до травматичних подій. Розробка та тестування рандомізованих контрольованих досліджень для визначення того, чи призводить збільшення сенсу життя до зниження посттравматичного стресу у військовослужбовців США, може сприяти постійним зусиллям, спрямованим на відновлення після травми.

Базові принципи, які важливі для мене.
Варто відзначити, що з кожним військовим робота визначається купою додаткових факторів - він діючий військовослужбовець чи ветеран, що його турбує, як він спить,
Але все ж це ті принципи, які допомагають мені:

Принцип 1. Людина не зводиться до травми
Основна логотерапевтична позиція: військовий не є лише "пацієнтом із ПТСР", "пораненим", "ветераном" або "людиною з травматичним досвідом".
Запитання, які можна використовувати в роботі:
"Хто ти ще, крім людини, з якою це сталося?"
"Що залишилося твоїм, незважаючи на війну?"
Мета: повернути людині ширшу ідентичність.

Принцип 2. Шукати не абстрактний "сенс життя", а конкретний сенс ситуації

Не варто запитувати прямо в лоб: "У чому сенс твого життя?". Це не спрацює і більшість людей, не розкрившись - підуть з зустрічі.
Запитання, які можна використовувати в роботі:
"Що зараз має для тебе значення?"
"Заради чого ти хочеш прожити цей день?"
"Що зараз потребує тебе?"
"Перед ким ти відчуваєш відповідальність?"
У логотерапії сенс не обов'язково є великою життєвою місією. Він може бути конкретним і змінюватися залежно від ситуації.

Принцип 3. Принцип "волі до сенсу"
Франкл розглядав пошук сенсу як фундаментальну людську мотивацію. У клінічній роботі це означає дослідження того, що робить життя вартим продовження навіть тоді, коли частину колишнього життя втрачено. (НЦБІ)
Запитання, які варто використовувати в роботі:
"Що досі тримає тебе в житті?"
"Заради кого або чого ти продовжуєш?"
"Що ти не хочеш втратити?"

Принцип 4. Не намагатися знайти "добрий сенс" у травмі і не навʼязувати власне бачення.

Це принципово важливо.

Не говорити:
"Твоя травма сталася не просто так.”; "Війна зробила тебе сильнішим.";

Логотерапевтична робота не вимагає називати страждання хорошим або необхідним. Завдання полягає в тому, щоб людина могла визначити, як жити з тим, що вже сталося.

Моя задача виключно допомогти сформувати власне ставлення і власний сенс.

Про це і інше буду говорити на серії з 3 майстер-класів, які я буду викладати для Інституту Віктора Франкла
📅 26 серпня, 2 та 9 вересня
💳 1000 грн — одна зустріч
🔥 2400 грн — повний цикл із трьох майстер-класів

Для психологів, психотерапевтів, консультантів, реабілітологів і логотерапевтів, які вже працюють або планують працювати з військовими та ветеранами.

✅Реєструйтесь тут.

Є ще деякі принципи, які дуже помічні і допомагають мені.

Якщо це корисно - поставте 🔥 або + в коментарях, напишу продовження.

Матеріал підготував Володимир Багненко
@BagnenkoPsy

Людина не для того створена, щоб зазнавати поразки. Людину можна знищити, але її не можна перемогти.

Ернест Ґемінґвей «Старий і море»
@ErnestHemingwayWriting

Навіть у насиченій проблемами історії можуть існувати моменти опору, компетентності, турботи, мужності та надії.

Майкл Вайт,
Джерело: Re-Authoring Lives: Interviews and Essays, 1995

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Ніч в пологовому під час масового обстрілу. Продовження.

Повз нас йдуть закутані мамочки в ковдри.
Проходить медсестра і звертається кудись:
— Пішла їм їсти наколочу.

Провозять невеличку кроватку з дітками.
Це двійня. Вони видають звуки, які не можна назвати ні криком, ні плачем. Це тихенький милий писк.

Поруч сидить вагітна, на 32-му тижні. Вона готова говорити про свій досвід.
Розказує, що у них на поверсі кого не спитаєш - всі хлопчики.
Потім дізнається, що і у нас хлопчик має бути. Вирішує поділитись життєвою мудрістю:
— Кажуть, якщо народжується багато дівчаток - то це до війни. А якщо хлопчики - то навпаки
Я перепитую:
— Навпаки - це що? До миру чи до перемоги? Чи до того, що русня зникне?
Сміємось.
Ми втомлені. Хочеться спати.
Я відчуваю, як поступово останні сили закінчуються.
А наші пологи ще в процесі.

Але головне, що тут безпека. І нам спокійно.

Перша тридцять ночі.
Висока вагітна синьоока жінка ходить наверх. Ловить зв'язок, читає що відбувається.
Спускається:
– Скоро прилетять ракети. Вже пролетіли Полтавщину. Дніпропетровщину.
Проходить трохи часу, вона знов спускається:
– Через 15 хвилин будуть калібри.
До неї звертається інша вагітна
– іди поспи.
– я поки маю сили - посиджу.
***
Навпроти сидить молода мати і заспокоює свою дитину. можливо вперше в житті заспокоює. Але ця нічна атака точно вперше в житті цієї дитини.
***
Близько другої ночі всі починають засинати. Очікування виснажує.

Я провалююсь в сон, але мене будить дитячий плач. Дуже сильний. Дитинка плаче – це дуже торкає і я не можу ніяк допомогти і водночас дуже переймаюсь всім, що відбувається - обстріл продовжується. діти сплять в сховищі. Моя дружина має дуже скоро народити.
Я не ходжу наверх, дружині так спокійніше.

Висока жінка принесла новини. Звертається до подруг,
— Шо там чути?
— Випустили нові калібри.
— Тільки калібри?
— Ні, тушкі. І калібри.
— У нас сьогодні фул хаус?
— Там ще й шахеди
— Це джекпот.
Сміємось.
Дивовижно, але ми жартуємо. Гумор - це хороша копінг-стратегія, я це знаю, але в цій ситуації це відбувається природньо.

Я ніколи не хотів потрапити в таке місце в таку важливу ніч.
Ми чекали з дружиною цього дня дуже довго. Але приймаємо реальність як є.

Як клінічний психолог я розумію, що головне для дитини - це стабільний дорослий.
Але і нам, дорослим, непросто.

Для маленької дитини особливо важливе те, що відбувається з основним дорослим. Якщо мати або батько можуть залишатися достатньо стабільними, контактувати з дитиною, годувати її, тримати на руках, заспокоювати та забезпечувати передбачувану взаємодію, дитина отримує важливий захисний фактор навіть у дуже несприятливих умовах.

Тут виникає дуже важливе психологічне питання: не тільки "що війна робить із дитиною?", але й "що дорослі можуть зробити, щоб війна якомога менше визначала розвиток цієї дитини?". Саме тут на перший план виходять стабільний дорослий, фізична безпека, тілесний контакт, годування, сон, передбачувані ритуали, голос батьків і збереження максимально можливої нормальності.

Я пережив таку ніч одну.
Але недокраїна обстрілює Україну вже 5й рік. І 5й рік діти народжуються в таких умовах.
Так, схожі історії були в Лондоні 1941 під час Бліцу.
І наша задача як батьків зберігати стабільність попри все.

В книзі “Самоспівчуття” Крістін Нефф розказує про одну дієву практику, коли дуже важко - подумати про інших, хто проходить це. Усвідомлення, що не ти один це проходиш - це дарує самоспівчуття (не плутати з жалістю) і стійкість. Це дарує відчуття єдності з тисячами інших людей, які проходять це - з тисячами незнайомих людей.
І це підтримує.

Не забуду те, що побачив, ніколи.
Але розумію, що як англійці в 1940-х пройшли це і вистояли - і ми також.
Ми вистоїмо, дорогі мої люди. Я щиро в це вірю.

Я ніколи не хотів потрапити в таке місце в таку важливу ніч.
Ми чекали з дружиною цього дня дуже довго.

Але приймаємо реальність як є. І народжуємо.
На наступний день народжується наш здоровий син, наш Борис.

Захотілось розділити це, особливо сьогодні — в День Незалежності.
У мене все. Дякую за увагу.

Автор: Володимир Багненко
@BagnenkoPsy

Ніч в пологовому під час обстрілу.

Я ніколи не забуду те, що побачив. І мабуть, ніколи не пробачу те, що пережила дружина.

Я ніколи не хотів потрапити в таке місце в таку важливу ніч.
Ми чекали з дружиною цього дня дуже довго. Але приймаємо реальність як є.

Ми з дружиною чекали нашого малюка і наш період очікування затягувався. Коли ти відклав все, взяв відпустку, але він все чекає. Ті, хто переживали схоже розуміють, як це непросто. Так як це хлопчик і перші пологи, то дуже часто хлопці чекають до останнього. Але рівно на 41й тиждень почались перейми. У нас хороший лікар, ми домовились з ним про дзвінок в будь-який момент. це було вдень, ми приїхали, він послухав і сказав, що це ще не початок пологової діяльності, але вже дуже скоро почнеться і порекомендував залишатись в пологовому.

Перейми слабкі ще, але тут вже близько до старту, то нам спокійніше в нашому пологовому. У нас будуть партнерські пологи, це свідоме рішення, як і народжувати в ці часи - то, звісно, я поруч.

Але я побачив те, що мабуть ніколи не міг би побачити в інших обставинах.
І це те, що я, мабуть, ніколи не пробачу.

Наш 41й тиждень припав на ніч обстрілу - 19 серпня.
Всі, хто живе в Києві - має базову підписку на мінімум 5 каналів, по типу “Київське небо”, де іде оперативне інформування про можливі обстріли. Автори каналів мають доступ до моніторингових даних і діляться.
Ще звечора 19 серпня ми знали, що планується обстріл. Русня обстріляє Київ і це очікування тягучо-важке, густе, як старий мед і неприємне.

Ми були в палаті, це 3й поверх.
Близько півночі прозвучала тривога. І вже через 3 хвилини ми почули 4 вибухи. Це було гучно і здавалось недалеко. Ми швидко одягаємось спускаємось в укриття.
Я дуже здивований і точно не очікував таке побачити - тут десятки інших вагітних. Хтось на 32-му тижні, хтось вже на 40-му.
Є кілька молодих татів. У них на руках немовлята - тендітні і дуже крихітні.
Найбільш важко побачити саме немовлят в такий момент.

Я бачив немовлят, але так багато і всі в одному місці - ще ніколи.
Я бачив фото вагітних під час обстрілу в Маріуполі і ніколи б не подумав, що сам буду переживати це разом з ними.

Всі скупчились в довгому старому коридорі. Вздовж старого облупленого коридору стоять ліжка. Поступово всі розмістились на цих ліжках, всім вистачило. Для немовлят є окрема кімната.
Стіни облуплені, синя фарба деінде вже осипалась, але зараз головне інше - що вони товсті і глибоко під землею. До речі, видно, що лікарня намагається по можливості все облаштувати добре - ліжка сучасні і якісні. А те, що немає грошей на ремонт - це окрема тема. Відчуваю багато турботи зі сторони персоналу.
Ми сидимо з дружиною на ліжку, тут спокійно і безпечно. Вона плакала, і для мене це ще важче. Ще наверху пишу сестрі повідомлення, що з нами все ок і емоційно: “ніколи не пробачу, Оленка плакала від стресу”. Проходить трохи часу, дружина заспокоюється, вона розслабляється, а для мене це головне.
Вона може спертись на плече і заснути.

Тут немає зв’язку, бо це -1 поверх - тому я не знаю, що і де відбувається.
Домовляюсь з дружиною, що ненадовго піднімусь, дізнаюсь, що летить (сказав би кому 4 роки тому, що буду розрізняти небезпеку від всіх цих балістик, цирконів і х-101).

Піднявся. Очікувано - вилетіло 12 літаків. Вони випустять ракети близько 2-3 ранку, а потім ще ракети летять.
Це означає, що ми тут до 5 ранку.

Перша ночі. Сидимо. Поруч сидять мамочки і мирно спілкуються про зовсім не мирні речі:
— вони хочуть мости перебити.
— та ні, вони хочуть в першу чергу перебити харчування і енергопостачання.
— У мене тіло горить. Ноги. Мабуть піду до медсестри.
Майбутні мами на диво спокійно спілкуються. Сміються. Підтримують одна одну.

Так, тепер вже точно ми тут будемо тут до 5 ранку. Поки не відстріляють всі ракети, балістику, шахеди.
Ми знайшли зручне ліжко, поруч є розетка. Я взяв книжечку з собою.
Ми спокійно сидимо під гул болтовні.
Я знайшов якийсь спокійний фільм, закачав його і навіть без інтернету ми можемо його дивитись. Перейми періодично з’являються, але неактивно, а фільм смішний і діє заспокійливо.

Особливий День Незалежності!

Це наш вибір з дружиною — ми хочемо дітей навіть під час війни.
Ми віримо в Україну і в майбутнє нашої країни. Це наша спільна цінність.

І наш син зʼявився в нашому житті після важкої ночі обстрілу в Києві - 20 серпня.

Так ми зустрічаюємо 35-й рік незалежності! З самого ранку я і дружина щасливі.
У нас народився син!

З днем Незалежності України, дорогі люди!🇺🇦

@bagnenkoPsy

«Ваш путівник пологами» Ще одна книга про початок батьківства, яку раджу.

Це доволі специфічна книга, яка потрібна тільки тим, хто або думає про дітей,або вже завагітнів.
Але я вірю в майбутнє нашої України і те, що українців потрібно багато.
Ми з дружиною нещодавно стали батьками чудового хлопчика Бориса.
Тому буду писати про такі книги.

Скажу чесно, по ній я почав готуватись до пологів. Вивчав все необхідне. Додавав ще багато інших матеріалів, всюди де знаходив (відео, протоколи, розмови з лікарями). Водночас, ця книга була однією з перших, з якою ознайомлювався.
Радію, що такі книги видають.

Плюси книги
1. Наш, український автор. Він добре розуміє ментальність нашу і пише саме для українців. Вальдемар Надіжко - лікар-акушер зі Львова з великим досвідом.
2. Добре прописано про страхи і тривоги. А страхів і тривог, повірте багато.
3. Дуже класно описано, як обирати лікаря. На що звертати увагу.
Ми саме так і обирали свого.
Знайшли свою людину, спілкувались вживу, приїхали кілька разів і обрали.
4. Що робити одразу після народження
5. Багато пояснень простих речей - про шкалу апгар, про вакцинацію, контакт «шкіра до шкіри», грудне вигодовування.


Мінус книги
Особисто мені не вистачило деталей. Коли ти хочеш детально розібратись - то інформації мало по деяких питаннях.

Мені не вистачало протоколів, але думаю, то вже в мені клінічний психолог говорить. (Бо і в моїй роботі з військовими завжди є чіткі протоколи)
Бо в медицині все засновано не на бажаннях лікаря чи пацієнта - а на протоколах.
не можна просто приїхати в пологовий і сказати: "Хочу кесарів розтин". Так не буває.

Мені було дуже цінним, що коли ми говорили з нашим лікарем-акушером - він твердо посилався на протоколи. Наприклад, в питанні стимуляції пологів. Або в питанні кесарева розтину. (у нас до речі були природні пологи).
Є чіткі терміни і правила дії.
І цього не вистачало.
Але з іншої сторони - це науково-популярна література, тому очікувати цього від книги і не варто.

Наша родина народжувала разом під класичну музику. Бо в книзі я прочитав. що це можливо і це ок. А я навіть і не думав про таке.
Коли ти знаєш базові речі, то і готуватись до пологів стає легше.

Віхола видає чудових українських авторів. Хочу окремо подякувати видавництву, що продовжує видавати потрібні книги.

Ну і тих, хто зважується народжувати - сказати, що це можливо.
ми народжували в воєнному Києві. І все вийшло добре.

Якщо цікаво - продовжу писати про батьківські книжки.
Напишіть + в коментарях або 🔥

Я вірю в майбутнє нашої країни і важливість збереження генофонду. Тому буду писати про це і далі.
Дякую за увагу.
@BagnenkoText

Завдання терапевта полягає не в тому, щоб нав'язати людині правильну історію, а в тому, щоб допомогти їй дослідити альтернативні способи розуміння власного досвіду.

Майкл Вайт, засновник наративної терапії
Джерело: Maps of Narrative Practice, 2007

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

«Страждання перестає бути лише стражданням тією мірою, якою воно знаходить свій сенс.»

Джерело:
Frankl V. E. The Doctor and the Soul.

Підписуйтесь на канал з логотерапевтичними думками:
@logotherapists