Я дуже люблю біографії і щоденники. Страшенно.
Як клінічний психолог — люблю досліджувати життя, через біографії, як я зрозумів, найкраще досліджувати.

Трохи накопичилось Національного Кешбеку + сертифікат подарували на день народження — то витратив на книжки сьогодні. Не втримавсь 😁

Подумав, що це не всім цікаво — але якщо вам цікаво, запишу відео про них і розкажу детальніше? Якщо так — поставте + або 🔥

@bagnenkoText

Як підтримати людину, у якої близький пропав безвісти?

Невизначена втрата - це один з найважчих видів втрат. Це стан, коли людина переживає втрату близького, коли той пропав безвісти.
Це — втрата без можливості її точно усвідомити чи завершити процес горювання. І такий досвід створює стан замороженого горя. Людині важко знайти сенс, відновити надію та рухатись далі. І в такому стані вона може проводити роки.

Як підтримати таку людину?
Ось кілька базових принципів, що допоможуть підтримати людину, яка переживає невизначену втрату:
1. Визнати біль і невизначеність
2. Прийняти присутність протилежних емоцій
3. Підтримувати зв’язок з реальністю
4. Повернути відчуття контролю (за допомогою щоденних ритуалів)

Піклуйтесь про свій емоційний стан, та тих, хто поруч.

Якщо це було корисно - поставте 🔥 чи «+» в коментарях. Дякую!

@bagnenkoPsy

Ох уж ці психологи — все шукають ті почуття 💁🏻‍♂️😅

(Підписуйся на гумор психологів @ObodrenieHumour)

Посттравматичне зростання — це позитивні психологічні зміни, які виникають у результаті боротьби людини з дуже складними життєвими обставинами.

Річард Тедескі
Джерело: Posttraumatic Growth: Conceptual Foundations and Empirical Evidence

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

В Україні 2 паралельні світи. Мої хлопці уві сні балакають зі мною. Сплю завжди одітий.
*
Є в нас в Україні 2 паралельних світи.
один там, один тут - і вони майже не перетинаються.

Стоїш іноді серед людей, слухаєш. І розумієш, що і близько не розуміють військових

***
12 хлопців рідненьких загинули.
А приданих мені давали 43.
Нас 11 тільки вийшло.
**
Це було 2 роки тому.
От тоді мене і накрило перший раз.

це ж не статистика. це мої хлопці. Це ті, яких я навчав. Мої.

не той страх - ой страшно йти.
сни у мене ці херові.
Дуже боюсь, щоб мене не засипало в замкнутому просторі.
Якщо є підвал чи нора. треба завжди 2 вихода.
***
Був у мене снайпер, Коля. Який же толковий був хлопець.
Дрон попав.
там пісок в Серебрянському лісі.
Можна було в відкопати.
але дрони не дали. Я згадую його
**
Кожен день сотні раз.
Вони балакають зі мною
Я не псіх. Але сам з собою балакаю іноді.
**
Мені казали раніше - не здружуйся з підлеглими. Командири живуть окремо.
Але я жив завжди з пациками. Мені потрібно, щоб мені довіряли. І я довіряв.

Бо сьогодні ми разом. А завтра або забаранимось разом.

Моїм пацикам батальон завидував.
Бо продукти завжди ділили на купу. Все ділив.
*
Нас осталось троє. Один обмежено придатний, охороняє КСП.
Другий я.
І третій Петя.
– Ти ж на тигра не похожий.
– А я хроплю сильно - каже мені і сміється.
-17, а він перепливав Сіверський Донець.

***
Машина - це одноразовий розхідник.
Місяць - це благословіння.
2-3 заїзда. І все.

Скид. Може бути шо завгодно. Бляшанка,
наїжджаєш. І колеса розірвало.
ФПВ постійно
*
Сплю завжди одітий.
Тільки носки знімаю. І телефон, і документи з собою. А у мене тут чати.
*
Вигулює мужик собаку.
Значить є здоров’ячко собаку вигулювати.

Коли кажуть: шо там нормально, коли закінчиться війна?
Я на ту сторону переходжу, бо боюсь, що не стримаюсь і можу наробить делов.
*
все пересихає на позиціях.
бувало по пару днів немає води.

***
вода і сигарети - це головне, щоб було.
При заході 3-4 дні железно в туалет не ходиться.
Просто не хочеться.
І це у всіх так.

Адреналін. Виробляється.
Влажні серветки.

Не викидаємо нічого. Бо зрисують одразу.
**
Я вже не піду на передок. я не витримаю.
голова не соображає. мене як банкою накрило.
**
Я можу тільки з вами спілкуватись. І все. Ну і з моїми рідненькими пациками.
*
Ми всі віруючі.
Ми на день по 100 по 200 раз на день молимся.
Я пацикам своїм так і кажу: Тільки вспомнив за Нього - одразу дякуй.

Просто дякуй.
А проси, коли вже повний триндець.
А так просто дякуй.

Те, що війна зробила з мужиками - навернула до Бога.
Всі вірять. Надіються на Нього.

**
Я завжди думаю про майбутнє найгірший варіант. Не середній варіант.
Не найкращий.
А завжди найгірший.

***
Рибалка дуже відновлює.
Я сидю, просто дивлюсь на воду.
Все одно шо не клює - це дуже заспокоює.
***
я морально поломаний.
не відчуваю нічого
*
не розумію за що була віддана жертва. найкращі сини України.
ті, хто залишаться в живих - будуть завідовать мертвим.

***
злість з'явилась.
вигорання
повне вигорання.
нервові зриви

***
Позитивні зміни теж є - якщо немає чого втрачати. Можеш приймати рішення, які раніше б не приймав.
Став більш безбашенним.
раніше переймався.

***
Які скарги є найбільше?
Нічого не хочеться. Апатія до всього.
Ніяких немає тригерів. Тиша.
І постійне очікування на небезпеку.

**
*
Думки військових - це рубрика, де я розміщую шматочки бесід з клінічним психологом без імен і деталей, щоб просто показати про що живуть і думають військові.

Моя мета - щоб прірва між військовими і цивільними зменшувалась. Інформація почищена, прибрана обсценна лексика, локації і дати, залишаються тільки думки.
Важливо відмітити, що кожна історія розміщається з дозволу.
*
Якщо хочете підтримати роботу для хлопців - закупку ліків, книг, необхідного і пальне на дорогу до хлопців - то ось постійна банка:

🔗Посилання на банку тут:
https://send.monobank.ua/jar/5kBhUV5bPp

Є PayPal - house.in.a.mountain.valley@gmail.com
Знов закінчились донати після останньої закупки книг.

*Якщо це корисно — поставте 💔
І дякую всім за підтримку, донати, репости, коментарі.
#ДумкиВійськових
@BagnenkoPsy

4 причини, чому важливо розуміти власні цінності?

Я багато працюю з цінностями під час відновлення військових і родичів військовослужбовців. Саме цінності можуть дати людині опору.
Цінності — це внутрішні орієнтири людини. Те, що вона вважає важливим, значущим і таким, заради чого варто жити, діяти або щось витримувати.

Відновлення цінностей допомагає людині повернути внутрішню опору, цілісність і відчуття, заради чого варто жити та рухатись далі.

1. Цінності повертають внутрішню опору
Після бойового досвіду людина може втрачати відчуття себе, майбутнього і сенсу. Усвідомлення власних цінностей допомагає знову зрозуміти, що для неї важливо і заради чого вона продовжує жити та діяти.

2. Цінності зменшують екзистенційну порожнечу
Травматичний досвід часто викликає відчуття беззмістовності, емоційної порожнечі та відчуження. Робота з цінностями допомагає повернути відчуття значущості власного життя і власних рішень.

3. Цінності допомагають інтегрувати бойовий досвід
Коли військовий починає бачити не лише втрати і біль, а й те, що він намагався захистити або зберегти, досвід стає менш хаотичним. Це допомагає формувати більш цілісну історію життя і власної ідентичності.

4. Цінності підтримують рух у майбутнє
Цілі, стосунки, служіння, сім’я, гідність або віра можуть ставати причиною продовжувати рух навіть після важких втрат. Саме цінності часто є основою мотивації до відновлення, реабілітації та повернення до життя.

Я бачу це вже давно - коли людина відновлює власні цінності або краще усвідомлює їх - вона стає стійкіше і щасливіше. Тому з цим працювати дуже важливо. якщо ви колега, психолог, клінічний психолог, думаю, ви і без мене це знаєте, я тільки нагадую базові речі.

Якщо це було корисно - поставте 🔥 чи «+» в коментарях. Дякую!

@bagnenkoPsy

«Життя ставить питання людині — і людина відповідає власним буттям.»

Віктор Франкл
Джерело: The Will to Meaning
Поширюйте наш канал🌻💙💛
@viktorfranklukraine

Мама, яка не готова сепаруватись від дитяті своєї😅💁🏻‍♂️

(Підписуйся на гумор психологів @ObodrenieHumour)

Ми можемо бути вільними навіть у найтемніших обставинах.

Едіт Еґер
Джерело: Вибір, 2017

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Про Вірджинію Вулф і ретроспективну оцінку її стану і клінічний діагноз

Я обіцяв написати цей текст.
Багато дослідників припускають, що у Вірджинії Вулф могли бути прояви біполярного розладу, за DSM-5, однак точний діагноз неможливо встановити ретроспективно.

У випадку Вірджинії Вулф більшість сучасних психіатричних і біографічних дослідників найчастіше обговорюють гіпотезу — Біполярний розлад I типу.

Детальніше тут:

Чому саме біполярний спектр?
В її біографічних джерелах описуються: періоди дуже підвищеної активності, майже, безперервне письмо і творча продуктивність, зменшена потреба у сні, пришвидшене мислення.
А після цього - глибокі депресивні стани, суїцидальні думки, соціальна ізоляція.
Такі цикли добре відповідають сучасному опису біполярного розладу.

Біполярний розлад — це не просто “перепади настрою”. Епізоди мають суттєво впливати на життя, роботу, стосунки людини.

Які є підтвердження?

1. Листи і щоденники
У своїх щоденниках вона описувала: голоси, періоди психічного перевантаження, страх “божевілля", різкі коливання стану.

2. Свідчення чоловіка і близьких
Леонард Вулф детально описував у мемуарах: важкі нервові зриви, циклічність станів, депресивні епізоди, психотичні симптоми

3. Госпіталізації
Вона неодноразово переживала тяжкі психічні кризи і проходила лікування, що також підтримує припущення про серйозний афективний розлад.

4. Суїцид
У 1941 році Вірджинія Вулф покінчила життя самогубством під час чергового важкого епізоду психічного погіршення.

5. Записка чоловіку перед смертю
Перед смертю вона залишила листа своєму чоловікові Леонарду Вулфу, у якому писала про повернення важкого психічного стану, голоси і вдячність за їхнє життя разом.

Один із найвідоміших фрагментів її останньої записки:

«Я відчуваю, що знову божеволію. Відчуваю, що ми не зможемо пройти через ще один із цих жахливих періодів. І цього разу я не одужаю. Я починаю чути голоси і не можу зосередитися. Тому роблю те, що здається найкращим. ... Я не можу пройти через це ще раз. І цього разу я не одужаю».

Які книги вона писала в стані підвищеної активності і нервового збудження?
Дослідники вважають, що деякі найвідоміші твори Вірджинія Вулф писалися у періоди підвищеної психічної активності, інтенсивної творчої продуктивності, хоча точний психічний стан під час написання неможливо встановити повністю.

Найчастіше згадують такі твори:

1. Міс Делоуей (1925)
Під час роботи над романом Вулф описувала сильне психічне напруження, інтенсивне занурення у внутрішній світ персонажів і дуже високий темп мислення. Дослідники також звертають увагу на близькість тем роману до її власних переживань тривоги, депресії та суїцидальності.

2. До маяка(1927)
Книга писалася у період великої творчої концентрації. Біографи описують цей час як одночасно дуже продуктивний і емоційно нестабільний для Вулф.

3. Орландо (1928)
Один із найенергійніших і найбільш експериментальних її романів. Деякі дослідники вважають, що під час написання Вулф переживала фазу підвищеної активності, емоційного піднесення і творчої свободи. Я читав на клуб Сенсу і якраз з "Орландо" на фото.

4. Хвилі (1931)
Роман «Хвилі» є вершиною модерністської прози, одним із найбільш експериментальних літературних творів XX століття.
Робота над романом супроводжувалася сильним психічним навантаженням. У щоденниках вона писала про виснаження, перенапруження і страх нервового зриву.

Важливо відзначити
Ретроспективний діагноз ніколи не є повністю точним. Неможливо провести сучасну клінічну оцінку, тому всі такі висновки залишаються гіпотезами, а не офіційним діагнозом.

Замість висновку.
Все це я пишу не тому, що якось не так ставлюсь до творчості чи постаті Вірджинії Вулф. Навпаки, хочу показати, що людина навіть з можливим доволі складним діагнозом (повторюсь, що це тільки ретроспективно) може творити і створювати такі неймовірні книги, як писала Вірджинія Вулф.

Якщо вам цікаві думки клінічного психолога про літературні постаті - поставте тут вогник або +. Планую ще написати про інших, кого досліджую - Франца Кафку, Клайва Льюіса, Джона Толкіна. Буде цікаво :)
@bagnenkoText

Про лагідне серце

Як клінічний психолог іноді знаходжу перлини в Святому Письмі. Хочеться ними ділитись і розділяти.

"Лагідне серце забезпечує життя, а заздрість, як гнилизна в кістках" (Притчі 14:30)

Як мені це подобається.
Лагідність для мене - про внутрішню силу. Про довіру законам життя. І про відкритість і доброту до людей.

У біблійному сенсі «лагідне серце» — це не слабкість, а внутрішня тиша, спокій, незлобивість і здатність не жити постійною ворожістю або порівнянням. Такий стан підтримує людину, зменшує внутрішнє руйнування і допомагає зберігати життя у широкому сенсі - тілесно, емоційно і духовно.

Друга частина вірша показує контраст: заздрість, постійне порівняння і внутрішня гіркота поступово виснажують людину зсередини. Тому в Приповістях лагідність розглядається як джерело внутрішньої стійкості та життя.

Як розвивати лагідність?
1. Вчитись сповільнювати реакцію

Лагідність починається зі здатності не реагувати імпульсивно одразу. Пауза між емоцією і відповіддю допомагає людині діяти більш усвідомлено, а не лише під впливом гніву або напруги.

2. Розвивати внутрішню стабільність

Виснажена і перевантажена людина частіше реагує різко. Сон, відпочинок, тиша, молитва, фізичне відновлення і безпечні стосунки допомагають психіці бути спокійнішою.

3. Вчитись бачити біль інших людей

Лагідність зростає там, де є емпатія. Коли людина починає помічати не лише поведінку іншого, а й його втому, страх або внутрішню боротьбу, зменшується потреба відповідати жорсткістю.

4. Розвивати довіру до Бога. В усіх обставинах.
Довіряти коли складно і коли легко. Довіряти в труднощах. Це розвиває лагідність. Впевнений.

#ранкове
Якщо це корисно - поставте 🔥 і поділіться з іншими.
@obodrenie

Моя наукова стаття вийшла. Ура

Я досліджую, як наративна терапія допомагає в подоланні емоційних наслідків бойового стресу. Це частина мого дисертаційного дослідження.
Моя стаття вийшла у вчених записках ім. Вернадського - це хороше наукове видання категорії Б.

У статті розкривається роль наративної реконструкції як психологічного механізму
подолання емоційних наслідків бойового стресу в родинному контексті. Актуальність проблеми зумовлена зростанням кількості сімей військовослужбовців, які стикаються з наслідками травматичного досвіду участі в бойових діях. Бойовий стрес часто супроводжується
гіпервозбудженням, емоційною відстороненістю, труднощами у регуляції афекту, переживаннями провини, сорому та втрати сенсу. Ці реакції виходять за межі індивідуального переживання та трансформують динаміку родинної взаємодії, впливаючи на комунікацію, довіру, розподіл ролей і психологічну безпеку у сім’ї.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування наративної реконструкції як ефективного підходу до інтеграції травматичного досвіду та стабілізації сімейної системи. Наративна реконструкція розглядається як процес переосмислення та структуризації життєвих
подій шляхом створення послідовної, цілісної історії, що поєднує минуле, теперішнє і майбутнє. Вона сприяє зменшенню фрагментації пам’яті, інтеграції емоційно насичених епізодів
та формуванню нової ідентичності, в якій травматичний досвід не домінує, а інтегрується
як складова життєвого шляху.

Кому цікаво:
Це сама стаття
https://psych.vernadskyjournals.in.ua/journal/2_2026/13.pdf

Це весь журнал
https://psych.vernadskyjournals.in.ua/37-76-2-ua

Дуже вірю в силу наративної реконструкції.
Саме на цій темі і побудована моя дисертація.

Якщо вам цікаво, щоб я більше писав про це - поставте 🔥 або +
Бо матеріалів багато. А головне розуміння, що це дуууже потужно працює.
@bagnenkoPsy

Хто з вас?

(Підписуйся на гумор психологів @ObodrenieHumour)

«Історії не лише описують нас — вони впливають на те, ким ми стаємо».

Ден МакАдамс, один із головних дослідників наративної ідентичності. У своїх роботах він описує, що людина будує відчуття себе через внутрішню життєву історію — наративну ідентичність.
Джерело: The Stories We Live By (1993).
(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

«Люди надають сенс своєму життю через історії, які вони про себе розповідають».

Майкл Уайт
@bagnenkoPsy

Як працювати з почуттям провини. Вправа «Пиріг провини».

Провина - відчуття, яке може роз’їдати зсередини, якщо з ним не працювати.
У військових почуття провини часто виникає після втрати побратимів, цивільних або через неможливість вплинути на ситуацію під час бойових дій. Людина може постійно повертатися до думок: «я мав зробити більше», «я вижив, а інші — ні», або «я прийняв неправильне рішення».

Також провина з’являється через моральні конфлікти війни, коли власні дії або пережитий досвід суперечать внутрішнім цінностям і уявленням про себе. Часто це почуття посилюється високим рівнем відповідальності за інших і звичкою контролювати ситуацію навіть там, де контроль був неможливий. Провина нерідко стає способом психіки пояснити хаос і втрати, щоб зберегти відчуття впливу на події.

Сьогодні поділюсь однією вправою з робочої практики з військовими.

Дуже активно її використовую в роботі з хлопцями. Вона допомагає як мінімум почати працювати з почуттям провини.

Ця вправа допомагає зменшити почуття провини.

Якщо корисно - поставте «+» чи 🔥в коментарях. Дякую!

@BagnenkoPsy

Арт-терапевтична практика — розмальовка кексів айсингом.

Треба чесно сказати - я не тільки ходжу сам розмальовую щось, я спостерігаю за хлопцями, як їм це заходить і це моя головна мета. І тут же на місці вчусь, роздумую про терапевтичну цінність таких вправ. Це дуже розвиває клінічне мислення.
Під час такої активності бачу, як хлопці сповільнюються і починають посміхатись.

Найцікавіше - це розмови, які ведуться.
Ми ніби стаємо одним цілим і болтаємо, наче давно знайомі.
Сміємось, радимо одне одному яку краще присипку взяти. А ще хлопці розказують історії про себе і про те, що турбує.

У нас дуже круті арт-терапевтичні практики в госпіталі, щотижня щось нове.

Ну і звісно, я і сам теж щось малюю.
Сьогодні от зробив нам з дружиною 2 кексика таких. Буде до чаю ввечері.
Мені подобаються, гарні, дуже старався. А вам як?

Якщо цікаво - напишу вже більш детально клінічно, що дає розмальовка кексів. Поставте + або вогник

Дякую.
@bagnenkoPsy

Інтроверти тут? 💁🏻‍♂️

(Підписуйся на гумор психологів @ObodrenieHumour)

Надія — це здатність бачити світло, незважаючи на темряву.

Едіт Еґер
Джерело: Вибір, 2017

(Підписуйтесь на канал з думками найвідоміших психологів і мислителів світу: @FamousPsychologists)

Вправа «Виписування тривог»

Вище я писав про те, що дає виписування тривог.
Якщо коротко - це виписування на папір допомагає структурувати переживання, зменшити внутрішній хаос і відокремити реальні задачі від катастрофічних думок.

В цьому дописі розкажу про вправу, яка на мій погляд дуже добре працює - вона проста і зрозуміла.

Часто даю її військовим.

Вправа: «Випиши і структуруй»

1. Виділити окремий час

Обрати 15–20 хвилин без телефону та відволікань. Важливо робити вправу не «в голові», а саме письмово.

2. Записати всі тривожні думки

На папері виписати все, що турбує, без цензури і структури. Не аналізувати і не намагатися одразу заспокоїти себе.

Приклади:

«Боюсь майбутнього»
«Не впораюсь»
«Може статися щось погане»
3. Розділити тривоги на категорії

Після виписування позначити:

що реально можна контролювати
що зараз не залежить від мене
що є припущенням або страхом без фактів
4. Уточнити найсильнішу тривогу

Вибрати одну основну тривогу і відповісти письмово:

Чого саме я боюся?
Що найгірше у цьому?
Наскільки це реально?
Що я робитиму, якщо це станеться?
5. Перевести тривогу у конкретні дії

Записати 1–3 реальні кроки, які можна зробити зараз. Навіть маленькі дії повертають відчуття впливу.

6. Завершити вправу поверненням у “тут і зараз”

Подивитися навколо, зробити кілька повільних вдихів, звернути увагу на тіло і простір. Це допомагає психіці вийти з постійного прокручування думок.

Замість висновку - чому ця вправа працює?

Коли тривога залишається лише в голові, вона часто стає хаотичною і неконтрольованою. Письмо допомагає винести думки назовні, структурувати їх і зменшити емоційне перевантаження.

Дуже раджу її спробувати. Я часто даю її хлопцям і ми потім разом обговорюємо тривоги, які виникають у них.

Якщо це корисно - поставте тут вогник 🔥
Дякую.
@bagnenkoPsy