бути першим читачем, ще до виходу книжки з друку, — це завжди честь і радість, і... невимовне страждання. адже так багато часом хочеш про прочитане сказати. і так щоб гучно, аби всі почули, ЦЯ КНИЖКА НАМ УСІМ ДУЖЕ ТРЕБА! — а ніззя.

тож доводиться обходитись аж надто стислими, але такими необхідними тобі висловлюваннями вражень.
--
якщо коротка і влучна проза різних настроїв і досвідів — це ваше, «Суперсила Різдва» буде прямим попаданням у серденько. просто не пропустіть своє щастя у вже-майже-на-порозі-різдвяні-дні, правда.

це воістину трепетні тексти, якими хочеться підтримати себе і таких же, як ти, народжених у вакуумі різдвяних традицій, ніби десь поза ними, від чого часто почуваєшся (або вже радше почувався) якимось недоречним і приреченим до меншовартості.

тексти, які дарують дозвіл і відповіді на питання «а на яке Різдво маю право я?».

і навіть тексти, з якими хочеш повірити в Бога, якого пишуть з великої літери.
--
дуже чекаю на цю книжку з друку.