окей, і цей гештальт закрито.

Варя шукає відчуття безпеки і знаходить дещо дуже схоже на нього – відчуття ситості. Так народжується ритуал священного поїдання їжі, який зачаровує дівчинку на багато років і десятиліть. Попереду довгий шлях дорослої Варвари лабіринтами викривленої свідомості, спричинених цим помилковим ототожненням форми і змісту, їжі та любові.

— https://savaryna.com/za-mamu-za-tata

у мене не було очікувань щодо цієї книжки. з письмом Каріни Саваріної я знайомилась вперше, лише знаючи, що попередні її книжки були так само на не прості теми.

загалом дуже сподобалось слухати книжку в аудіо. місцями мурашило, місцями було до краю гидливо, часом краялося серце... та зрештою книжка таки дарує певну надію. загалом враження точно не були рівними.

для мене, це певного роду книжка-сповідь, з якої читач може винести головне — і вона це пережила, і вона живе далі, а значить, і я зможу.
як на мене, цього більш ніж достатньо для терапевтичного роду читання.

я радила би читати «За маму, за тата» не лише тим, хто має безпосередній досвід переживання РХП — це точно читання і для ширшого кола читачів в тому числі.