у мене прокрастинація читання 😒

ситуація така:
по роботі треба прочитати кілька розумних книжок. по-своєму цікавий і крутий нонфікшн, але ж нонфікшн.
а я відчуваю, що моїй книжковій душі треба щось людське — емоційне і жизнєнне.
особливо після судової справи Стуса, коли читання було складанням пазлів, співставленням фактів і тд.

і от я це все розумію. але в сумку завжди кладу оте розумне, бо ж треба. і з сумки таки його не дістаю. бо ж по суті не хочу 🙈 і виходить, що я тупо не читаю. вірші Стуса не рахую — там рухаюсь повільно, по кілька віршів на день.

як від себе відчепитися?
я просто боюсь, що якщо зараз не читатиму робоче, потім не встигну. але й розумію, що якщо й навіть зараз візьмусь, читатиму скоріш за все повільно…

ох, рішіть за мене, люди добрі 🙃