Я звісно не очікувала, що проста публікація інструкцій по поводженню під час теракту викличе такі люті дискусії, але раз так вже сталося, то маю висловитись повністю.

Я вважаю, що розмірковувати у цій ситуації про те, як саме мала б діяти поліція, — це дуже інфантильно і банальне уникання відповідальності.

Бо це дуже ідеалізований і відірваний від реальності погляд, що нас має захистити хтось інший.

Так, це було б ідеально, але ми з вами дорослі люди і маємо розуміти, що єдині, кому не насрати на наше життя — це ми самі.

І дуже наївно покладатись на те, що хтось дбатиме про наше благополуччя у критичній ситуації.

Бо навіть якщо поліція діятиме правильно і по всіх протоколах, нема жодних гарантій, що саме ви не виявитесь випадковою жертвою, яку ніхто не встигне врятувати або якою вирішать пожертвувати в силу обставин.

Цинічно, неприємно, але факт: єдина гарантія вашої безпеки — це якщо саме ви самі про неї подбаєте, наскільки зможете.

Бо отаке воно хуйове — доросле життя.

І звісно шо читання інструкції вас у критичній ситуації вас не врятує. Але це вже краще, ніж повна неготовність до такої ситуації, бо так є хоча б мізерний шанс, шо у потрібний момент ви раптом згадаєте, що і як краще робити.

Знов таки, в ідеальному світі, ви маєте регулярно проходити навчання, щоб знати, як поводитись у тій чи іншій небезпеці, ретельно відпрацьовувати все це на практиці — і не один раз, а доти, доки не доведете до автоматизму.

Але навіть це не дає гарантії, що ви будете у безпеці, бо є ще збіг обставин, є ще непередбачувана реакція психіки та купа інших нюансів.

Та краще хоч якась підготовка, ніж ніякої, тому не бачу тут взагалі предмету для суперечки, треба воно чи не треба. Якщо ви щиро вірите, що вам не треба — супір, не читайте і всьо.

А загалом, це якийсь сюр, що у цій ситуації люди масово кричать про неправильні дії поліції, зміщуючи фокус уваги з того, хто винен насправді. Ну але це вже тема для окремої розмови, до якої я сьогодні не готова.

Бережіть себе і своїх близьких