8 місяців.
Стільки прожив хлопчик із Кіровоградщини, якого вбив вітчим.

Він не встиг зробити свій перший крок.
Не встиг сказати перше слово.
Останній місяць свого життя дитина провела у нестерпних муках.

Чоловік системно знущався над немовлям: бив, кидав, гасив недопалки об шкіру, перекидав коляску разом із дитиною.
А одного дня він, у стані алкогольного сп’яніння, кілька разів ударив малюка головою об стіну. Того ж дня хлопчик помер.

Експертиза підтвердила: це було не разове насильство, а тривале катування.
На тілі дитини експерти зафіксували численні опіки, гематоми, садна.

Протягом років обвинувачений не визнавав провини і намагався перекласти відповідальність на матір.

Суд першої інстанції призначив 15 років позбавлення волі.
Я вважаю це покарання неспівмірним із скоєним.

Прокуратура подала апеляцію.
І ми довели: за такі злочини не може бути компромісів.

Апеляційний суд скасував вирок як надто м’який і призначив довічне позбавлення волі.

Справедливість це не про емоції.
Це про принцип: кожен, хто піднімає руку на дитину, має знати відповідь держави буде максимально жорсткою.

Довічний вирок це максимальна міра, передбачена законом.
Але навіть він не здатен відновити справедливість у повному сенсі.