Повернення українських дітей – спільний обов’язок цивілізованого світу

Генеральна Асамблея ООН зробила ще один принциповий крок у боротьбі за повернення українських дітей, яких росія незаконно перемістила та депортувала.

3 грудня 2025 року під час 11-ї надзвичайної спеціальної сесії було ухвалено резолюцію «Повернення українських дітей», документ, що формує чітку міжнародно-правову рамку для подальших дій.

Це рішення– сигнал, що світ бачить злочин проти українських дітей, розуміє його масштаби та вимагає негайної реакції.

Що передбачає резолюція
Генасамблея ООН вимагає від Росії:
- негайно й безумовно повернути всіх українських дітей, яких вона насильно вивезла;
- припинити практики зміни громадянства, незаконного усиновлення та передачі дітей у російські сім’ї. Це дії, які міжнародне право визначає як спробу знищення їхньої національної ідентичності.

Вперше на рівні Генерального секретаря ООН закріплено необхідність надати міжнародний доступ до інформації про незаконно переміщених дітей, включно з їх місцезнаходженням, станом здоров’я та умовами утримання.

Це критично важливо для нас, адже повернути дитину неможливо, поки не встановлено навіть те, де вона перебуває і в якому стані.

За резолюцію проголосувала 91 держава і це підтверджує, що питання українських дітей стало одним із ключових маркерів оцінки російської агресії.

Країни однозначно визнають: депортація дітей– воєнний злочин, який не має строку давності і не може бути виправданий жодними обставинами.

Чому це важливо для прокуратури
Повернення незаконно вивезених дітей – один із найважливіших напрямів роботи прокуратури України.

Саме прокурори:
- документують воєнний злочин депортації, фіксують факти переміщення, зміни громадянства та незаконного усиновлення;
- формують доказову базу, яка передається Міжнародному кримінальному суду та міжнародним партнерам;
- ідентифікують дітей та встановлюють їхні маршрути переміщення, співпрацюючи з іноземними правоохоронними органами та міжнародними структурами;
- забезпечують міжнародну координацію, постійно піднімаючи тему депортацій на зустрічах з міжнародними колегами;
- створюють юридичні підстави для тиску на РФ, використовуючи резолюцію як міжнародний інструмент.

Чим більше держав визнають незаконне переміщення дітей воєнним злочином і елементом політики знищення української нації, тим швидше створюються реальні механізми впливу на росію та повернення дітей.

Масштаб трагедії, яку документують наші ювенальні прокурори, вражає:
•?19 546 дітей – офіційно верифіковані як депортовані або примусово переміщені (дані порталу «Діти війни»).
•?661 дитина загинула внаслідок збройної агресії РФ.
•?Понад 2 200 дітей отримали поранення різного ступеня тяжкості.
•?Наразі вдалося повернути додому лише 1 876 дітей, що підкреслює критичну необхідність міжнародного тиску.

Офіс Генпрокурора здійснює процесуальне керівництво у понад 5 363 кримінальних провадженнях за фактами злочинів проти дітей. Кожен випадок депортації, примусової паспортизації чи зміни імені – це окремий епізод у великій справі про геноцид та воєнні злочини, які не мають строку давності.

Відтак для органів прокуратури України ця резолюція має безпосереднє практичне значення, оскільки:

- посилює міжнародно-правову базу, на яку органи прокуратури можуть спиратися у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, пов’язаних із депортацією та примусовим переміщенням дітей;
- підтверджує міжнародне визнання факту злочину, що важливо для збору доказів, міжнародної правової допомоги та подальшого притягнення винних до відповідальності;
- сприяє розширенню доступу до інформації про незаконно переміщених дітей через механізми ООН, що суттєво допомагає у встановленні їхньої долі та поверненні;
- підсилює позиції України в міжнародних судових інституціях, зокрема в Міжнародному кримінальному суді.