Україна живе під щоденним тиском війни. Цієї ночі — чергова повітряна атака. Як учора. Як позавчора. Як щодня протягом останніх місяців. Прифронтові громади працюють і виживають під обстрілами. Сотні тисяч військових безперервно тримають оборону. Енергетики, комунальні служби, рятувальники, медики — цілодобово на чергуванні. Українські родини, підприємці, педагоги працюють по 16–18 годин у складних умовах, часто без світла, тепла і зв’язку. Так виглядає реальність країни, яка воює і бореться.

І водночас — інша реальність.
Сьогодні парламент не зміг навіть розпочати роботу. У сесійній залі не вистачило народних депутатів для старту засідання. Вищий законодавчий орган держави фактично поставлений на паузу до 24 лютого. У час, коли країна працює на межі можливостей, така ситуація виглядає не просто дивною — вона виглядає неприйнятною.

Факти:
- фронт не бере пауз;
- міста не беруть пауз;
- енергосистема не бере пауз;
- лікарні не беруть пауз;
- громади не беруть пауз.

Держава під час війни не має права на інституційну перерву.

Як представник місцевого самоврядування і керівник великого міста, який щодня відповідає за життєзабезпечення людей, звертаюся до народних депутатів:
поверніться до роботи. Виконуйте свої повноваження. Приймайте рішення.

Порядок денний очевидний і невідкладний:
- відновлення енергетичної інфраструктури;
- посилення обороноздатності;
- підтримка громад і міст;
- соціальний захист родин;
- допомога бізнесу в умовах кризи.

Це не політичні питання. Це питання стійкості країни.