Дякую Президенту України Володимиру Зеленському за змістовну зустріч, продуктивну і дуже предметну розмову. В ході зустрічі вдалося докладно обговорити ситуацію в місті Харкові, у прифронтових містах і громадах та в країні в цілому. Завдання підтримки людей, розвитку національної економіки та зміцнення стійкості нашої держави перед обличчям спроб ескалації війни з боку ворога.

Багато уваги приділили обговоренню стратегічних завдань, які Україна має вирішувати вже зараз. Переконаний, що навіть в умовах війни ми повинні не лише відповідати на щоденні виклики, а й формувати нову модель розвитку країни.

Її основою має стати сильна економіка. Україні необхідно переходити від сировинної економіки до економіки виробництва, високої доданої вартості, сучасних технологій та власних інженерних рішень. Розвиток української промисловості, машинобудування й оборонно-промислового комплексу мають стати одними із наших пріоритет. Кожне нове підприємство - це нові робочі місця, податки, експорт, економічна стійкість і зміцнення незалежності України.

Не менш важливим є перехід до нової моделі енергетики. Агресор зробив енергетичну інфраструктуру однією зі своїх головних цілей. Відповіддю має стати розвиток розподіленої генерації, енергетична автономність громад, сучасні мережі, нові технології та максимальне використання власного потенціалу.

Окрему увагу приділили соціальній політиці. Переконаний, що її головним завданням має стати реальна боротьба з бідністю. Починати потрібно з осучаснення заробітних плат і пенсій. Люди, які чесно працюють або все життя працювали на державу, повинні жити гідно.

Ми вже зробили важливий крок, забезпечивши підвищення оплати праці освітян. Наступним має стати осучаснення заробітних плат медичних працівників, рятувальників, комунальників та інших фахівців бюджетної сфери.

Системного підходу потребує підтримка вимушених переселенців та українців, які живуть за кордоном. Наше завдання - створити умови, за яких люди зможуть будувати своє майбутнє в Україні. Робота, доступне житло, якісна медицина, сучасна освіта, безпека та впевненість у завтрашньому дні - це головні стимули, які повертатимуть людей додому та не спонукатимуть до виїзду інших.

Для досягнення цієї мети одним із найбільших національних проєктів має стати масштабна державна програма модернізації та будівництва житла. Доступне житло, довгострокова оренда, соціальні квартири, оренда з правом викупу та доступна іпотека - це відповідь одразу на кілька стратегічних викликів: повернення українців, підтримку вимушених переселенців, боротьбу з бідністю, розвиток економіки та створення сотень тисяч нових робочих місць.

Кожне державне рішення має працювати на мир, укріплення переговорних позицій України, зміцнення економіки, підвищення добробуту людей та повернення українців додому. Саме навколо цих пріоритетів повинна будуватися сучасна державна політика, в центрі якої стоїть людина.

Внаслідок удару дронами по місту, у Шевченківському районі постраждали понад 20 житлових будинків, у Київському - горів гаражний кооператив. Людей, які звернулися за меддопомогою - троє.

Також влучання у Київському районі - на місці пожежа.

Зафіксовано влучання ворожих дронів у Шевченківському районі. Деталі зʼясовуємо.

Над містом ще є «шахеди» - будьте обережні.

Є постраждалі.

Влучання у заправку в Шевченківському районі - деталі зʼясовуємо.

Війна постійно змінюється. Росія шукає нові способи вбивати мирних людей, тому ми маємо швидко захищати навіть ті місця, які ще вчора не вважали потенційними мішенями. Сьогодні серед таких об’єктів опинилися автозаправні станції.

За роки війни АЗС стали частиною повсякденної стійкості країни. Під час блекаутів вони продовжували працювати, давали людям можливість заправити авто, зарядити телефон, купити воду, їжу та найнеобхідніше. Від їхньої роботи залежать волонтери, служби доставки, малий бізнес і мільйони звичайних людей. Фактично сьогодні АЗС є частиною критичної інфраструктури. Це приватні об’єкти, але їхня безпека давно перестала бути суто приватною справою.

У перші дні повномасштабного вторгнення автозаправний бізнес підставив плече державі. Забезпечував пальним Сили оборони, екстрені служби, комунальні підприємства, працював під обстрілами й робив усе, щоб країна не зупинилася.

Тепер настав час державі підставити плече бізнесу.

Якщо ворог свідомо атакує автозаправні станції, держава не може залишати бізнес із цією проблемою сам на сам. Потрібні спеціальні урядові програми співфінансування, компенсації, пільгове кредитування чи інші механізми, які допоможуть будувати укриття, захищені приміщення для персоналу й відвідувачів та іншу інфраструктуру, здатну зберегти людські життя. Захист об’єктів критичної інфраструктури - це відповідальність не лише їхніх власників, а й держави.

Водночас є рішення, які сам бізнес може запровадити вже зараз - наприклад, роботу операторів у залах. Її варто перебудувати так, щоб люди отримували необхідні товари максимально швидко й не затримувалися на території АЗС довше, ніж це справді необхідно. Це стосується і роботи кас, і видачі товарів, і всієї організації обслуговування. Чим менше часу людина проводить у місці, яке може стати мішенню, тим менший ризик для її життя.

Війна змінює звичні правила. Те, що ще вчора було питанням комфорту чи сервісу, сьогодні стає питанням безпеки. Ми не можемо змінити природу російської агресії. Але можемо зробити все можливе, щоб її удари забирали якомога менше людських життів.

Кількість постраждалих зросла до семи.

Внаслідок удару по цивільному підприємству у Немишлянському районі є троє постраждалих. Лікарі вже надають усю необхідну допомогу.

Ворожий дрон «італмас» ударив по Немишлянському району. Подробиці зʼясовуємо.

Ця війна забирає навіть тих, хто приходить не зі зброєю, а щоб рятувати життя.

Сьогодні ми згадуємо одинадцятьох харківських медиків, які віддали своє життя, виконуючи свій професійний і людський обов’язок. Ми вдячні кожному, хто долучився до вшанування їхньої пам’яті, адже пам’ять - це теж наша сила, наш обов’язок і наша відповідальність.

Вічна пам’ять загиблим. Щира вдячність усім медикам, які сьогодні, попри небезпеку, продовжують берегти життя харків’ян.

«Людина нібито не літає… А крила має», - писала Ліна Костенко.

Є професії, справжню велич яких особливо гостро розумієш під час війни. Медики - саме з таких. Їхня місія - не перемагати ворога, а перемагати смерть. Вони не питають, хто перед ними, не ділять людей на своїх і чужих, не питають про переконання чи походження. Вони просто роблять усе, щоб людське життя тривало.

Але ця війна не знає милосердя. росія цілить і в тих, хто без зброї. Цілить у лікарні, пологові, машини швидкої, бригади екстреної допомоги. У тих, хто їде на допомогу туди, де щойно було найнебезпечніше.

В Україні загинули щонайменше 510 медичних працівників. У Харкові війна забрала життя одинадцяти наших медиків. Лікарів, медсестер, акушерки, лаборантки, людей, які багато років працювали для харків’ян - і до останнього залишалися вірними своїй справі.

Завтра, 10 липня, в Україні вшановують пам’ять загиблих медиків. Я прошу усіх українців долучитися до цієї пам’яті. Розмістити їхні фото у соцмережах. Поставити рамку на Facebook*. Прийти з квітами до їхніх портретів у лікарнях.

У Харкові у всіх медзакладах облаштовані спеціальні меморіальні локації, де можна згадати тих, хто рятував наші життя - і не зберіг своє. Бо пам’ять про загиблих медиків - це не лише наша вдячність. Це міра нашої людяності.

Вічна пам’ять загиблим медикам.
Честь і вдячність усім, хто продовжує їхню справу.

Зафіксовано влучання ударного безпілотника по АЗС у Шевченківському районі. Інформація щодо наслідків уточнюється.

Події у Львові - це не просто локальний інцидент. Це сигнал, на який держава має реагувати не емоціями, а рішеннями.

Сутички цивільних людей із представниками ТЦК на вулицях українських міст не можуть ставати нормою. Тим більше - в умовах війни, коли країні як ніколи потрібні єдність, довіра і справедливість.

Я хочу сказати дуже чітко: українці готові захищати свою державу. Харків це доводить щодня. Наші люди служать, працюють під обстрілами, рятують, лікують, відновлюють місто після ударів. Ми всі розуміємо, що без армії не буде України.

Але готовність захищати країну не означає готовність миритися зі свавіллям, приниженням, побиттями, незаконними утриманнями чи ситуаціями, коли людину фактично позбавляють права бути почутою.

Це не питання «проти мобілізації». Це питання довіри до держави.

І відповідальність за цю довіру сьогодні лежить, зокрема, на Міністерстві оборони. Саме воно має забезпечити, щоб система ТЦК працювала законно, прозоро і по-людськи. Завдання реформувати ТЦК було поставлено вже півроку тому, і суспільство має право бачити не заяви про наміри, а реальні зміни.

Бо не можна нескінченно пояснювати людям, що «так склалося», закривати очі на «бусифікацію», не можна вимагати від громадянина поваги до держави, коли сама держава не гарантує йому повагу до його прав і гідності.

Мобілізація потрібна. Але вона має бути справедливою. Лікарські комісії мають ухвалювати чесні рішення, а не штампувати висновки. Розподіл військовозобов’язаних має бути зрозумілим. Дії представників ТЦК мають відповідати закону, а не логіці сили. Людина має розуміти, що відбувається, які в неї права і які рішення щодо неї ухвалюються.

І ще одне. Кожен такий конфлікт, як вчора у Львові, це подарунок для російської пропаганди. Ворог хоче показати, що українці воюють не лише з ним, а й між собою. Ми не маємо права давати йому такі кадри.

Тому відповідь має бути не в покаранні людей як способі «закрити тему». Відповідь має бути в реальній реформі системи.

Мобілізація - це обов’язок держави й громадянина. Але гідність людини та повага до її прав - це теж основа держави.

І одне не може скасовувати інше.

Повторне влучання в АЗС у Шевченківському районі.

На дану хвилину - один постраждалий, у нього осколкове поранення.