Для ліквідаторів, що пройшли пекло катастрофи на Чорнобильській АЕС, це спогади, від яких неможливо втекти.

Надскладне приборкання пожежі та ізоляція реактора.

Невизначеність та отруйне мовчання радянської влади.

Тяжкі втрати друзів та колег і спустілі будинки зони відчуження.

Минуло рівно чотири десятиліття.

І вже впʼяте роковини цієї трагедії ми вшановуємо посеред жорстокої війни, де росіяни тероризують мирні міста і ладні нехтувати радіаційною безпекою так само, як і тоді.

Але Дніпро попри все залишається опорою ліквідаторам та їхнім родинам.

У соцпідтримці, питаннях лікування чи оздоровлення, та й просто — людського ставлення.

Це — обовʼязок Міста.

Дбати про кожного та кожну, хто ціною свого здоровʼя врятував мільйони людей.

І завжди пам’ятати імена тих, хто пішов проти смертельної загрози та віддав своє життя — аби жили інші. 

Честь і слава.