Маючи за плечима освіту історика, мені геть нецікаво спекулювати на обридлих усім темах стосовно того, хто й коли ділив Польщу, та чи не воліли б ці наші західні сусіди вибачитися за «пацифікацію» українців.
Про це й без мене достатньо сказано.
…
Утім принагідно все ж хотів би нагадати, що у політиці не варто ховати свої внутрішні розбірки та бажання простимулювати електорат за пошуком зовнішніх ворогів.
Бо ми вже й так знаємо багатьох, хто на цьому добряче зашпортався.
Один паскудо Орбан чого вартий.
Тому, коли пан Навроцький заявляє, що його обурює рішення Зеленського надати підрозділу українських військ ім’я «Героїв УПА», і за це він хоче позбавити його Ордена Білого Орла, то це аж занадто примітивно.
Насправді всі більш-менш розумні люди усвідомлюють, що цю карту Навроцький розігрує не як самостійний політик, а радше як брехун і маніпулятор.
Бо коли б він був послідовним, то прагнув би забрати Орден також і у Президента Ющенка. Котрий свого часу дав звання Героя України Бандері та Шухевичу.
Проте Навроцькому немає зиску цькувати Ющенка.
Адже, попри всі свої заслуги перед Україною, він нині залишається поза медійним трендом.
Тож набагато «ефективніше» гадити Президенту Зеленському, про якого зараз говорить увесь світ.
…
Безумовно пан Навроцький може робити як собі знає.
Та все ж краще пам’ятати, як традиційний польський «шляхетний» гонор дуже часто доводив його історичну батьківщину до катастрофи.
І якщо він продовжить свої «популярні» витівки, то горе може знову прийти в його дім.
Але не з України.
Із росії.
Хоча здається зайвим пояснювати пану Навроцькому, що без вільної України не буде й вільної Польщі.
Тому замість подібних капостей краще опікуватися своїми справами.
Приміром, глянути на власну соціологію й кількість поляків, котрі готові захищати свою країну, якщо на неї нападе росія.
Бо там не вийде аж надто сподіватися на заокеанських «друзів» та новітні корейські танки.
…
Тому у підсумку.
Відчепіться від нашого Президента і робіть своє.
Бо на марнославстві й підлості далеко не заїдеш.