І знов я тут, контртрендовий:)

…

Упевнений, що ваша стрічка всіяна нудними дописами про Конгрес місцевих та регіональних влад. Бо ж численні керманичі зі всієї країни ( хоча скоріше їхні пресслужби, котрих на засіданні взагалі не було ) видають прісні, суто формальні пости й фотозвіти про проведення на Закарпатті цього поважного заходу.

Мені ж кортить розповісти вам про те, як усе відбувалося насправді.

Тож.

…

Перше. Зміна формату.

Організатори, вочевидь, нарешті збагнули, що Конгрес із дискусійного майданчика поступово почав перетворюватися на мляву телекартинку, де після промови Глави держави на початку усе решта відбувається як у старому радянському анекдоті про слайди про любов до Батьківщини.

( погугліть, кому цікаво :))

Але коли зараз все зробили навпаки, то й розмови з урядовцями були змістовніші.

Про плани стійкості, проблеми місцевого самоврядування та інші питання порядку денного, про які ви вже всі читали в новинах.

…

Друге. Без заготовлених заздалегідь запитань теж не обійшлося.

З одного боку, підкреслю, що в цьому НЕМАЄ нічого поганого. Усе ж таки Конгрес - це великий офіційний захід, а не гастролюючий балаган.
Тож те, що хвилює багатьох, годиться подавати як централізований запит, а не викрикувати з місця все, що є в голові.

Але з іншого боку, надмірне зарегулювання процесу знову тягне його в бутафорію.
На те й Президент влучно жартував із «запрошеними» студентами, що в них поперед запитань йдуть одразу пропозиції.

…

Насправді ж у перервах між сесіями Конгресу ВСІ без винятку ( ! ) спілкувалися одне з одним абсолютно спокійно й без жодних перешкод.

Парламентарі, Спікер і віцеспікер парламенту, Премʼєр, віцепремʼєр, міністри, мери, голови ОВА, кожен і кожна, хто там був, вільно обговорювали будь-які ( !! ) питання.

Всі є фахові й притомні люди, здатні вести адекватну розмову поза «теплою ванною» офіціозу.
Бо це нормально й так і має бути!!!
Ніхто ні від кого не ховався і не уникав незручних питань.

…

Третє. Про беззаперечні переваги офіційної трибуни для виступу.

Хоча це й не покажуть по телевізору чи деінде, але я певен, що історія «про поштову марку», яку я мав змогу публічно донести до пана Гетманцева, і яка ( на мою скромну думку ) стала безумовним хітом цього засідання, ще довго тішитиме всіх колег:)))

Навіть якщо вони в тому й не зізнаються.

…

І ще одне.
Від усієї громади Дніпра вітаю славетні Марганець, Нікополь та Павлоград із почесними відзнаками «Місто-герой».

Ми всі бачимо, з яким жахом вони стикаються в цій страшній війні.

Тож це дійсно заслужено.

Ми вас любимо, рідні.