У часи моїх буремних дитинства та юності допустимим вважалося запізнення лише на 15 хвилин.

Хлопчисько на прізвисько “Лачен”, звісно, не зʼявився.

Але на те ніхто й не сподівався.

Тож вважаю себе вільним від будь-яких зобов’язань.

А за пів години розкажу трошки цікавого з життя «волонтера», «патріота» та зумерського «інфлюенсера». У подробицях, що не сподобаються ані йому, ані його покровителям у владі.