У голові виринає багато спогадів та історій.

Про людей мужності й честі, які залишили родину, домівку, улюблену роботу та пішли захищати Україну. Вкрили себе безсмертною славою в боях та продовжують стояти проти ворога далі.

Про людей слова й совісті, які 12 років тому стояли біля витоків формування перших добробатів, що одразу вирушали на фронт.

Вирушали звідси, з Дніпра. Міста, що дало відсіч «руской вєснє» і стало серцем добровольчого руху.

Міста, що залишається ключовим військовим, медичним та гуманітарним хабом у повномасштабній війні.

Це спогади, які хочеться розділити з тими, з ким прожив 2014-й та 2022-й. І про які важко говорити, бо забагато друзів живі тепер лише тільки в них.

Але памʼятати також означає бути вдячними.

Тому Дніпро шанує своїх героїв.

Залишається міцною опорою тим, хто зараз боронить наше місто та всю Україну.
І береже згадку про кожного та кожну, хто віддав найдорожче за те, аби Українська Держава встояла.