На перший день весни.

…

Колись я писав, що Книга Екклезіястова вчить нас, що з великої мудрості постає й велика скорбота.

Тож за своє життя я мав безліч можливостей в цьому переконатися.

Далекого 23 листопада 2022 року російські терористи спричинили Україні блекаут.
Тоді крім очевидних наслідків, які відчули всі люди, у мене було ще й більш поглиблене розуміння того, що може чекати нас.

Тяжка зупинка систем, колапс мереж. Проблеми, вирішення яких потребувало б занадто багато часу.

Це розуміли всі мої підлеглі — від тих, хто аналізував загальну ситуацію в місті, до простих робітників, які годинами працювали, стоячи по пояс в крижаній воді.

Бо всі розуміли, що удари по енергосистемі країни триватимуть.
Те, що ця наволоч не вгамується було очевидно.

…

І ми почали готуватися.

Десь за тиждень я розкажу, як це все було.

Безумовно, без зайвих подробиць та деталей.

Але Дніпро, мабуть, єдине прифронтове місто ( і не тільки ), що впоралось без «злиття системи» та замороження мереж.

…

Так, проблеми були. І вони ще безумовно будуть.

Але не такі, як в інших територіальних громадах. Нам вдалося уникнути апокаліптичного сценарію.

І за цим стоїть невпинна праця десятків тисяч комунальників, майже три роки підготовчих робіт та майже мільярд гривень дніпрян- платників податків.
…

Ні, ні, я не сиджу в рожевих окулярах.
І я вже точно не дозволяю собі недооцінювати ворога.

А також, на жаль, не можу особо сподіватися на допомогу від держави.

Ні, я не можу дати людям електрику, але воду та тепло - повинен.

…

Тому вже завтра у нас нарада.

Ми готуємось до наступного опалювального сезону…