Часом мені здається, що я живу поміж паралельних всесвітів.
Всесвітів, котрі геть не перетинаються.

…

В одному з них деякі поважні громадяни ( дякувати Богу, хоча б адекватні ) пишуть мені повідомлення про те, як їм конче необхідно полагодити гойдалку.
І добре, що – з лайкою чи без – але нам таки вдається порозумітися.

…

В іншому всесвіті сидять мої іноді дурнуваті підлеглі, які замість заохочення активних громадян, котрі прагнуть щось зробити самостійно, навпаки погрожують їм покаранням.

Хоча навіть пітекантропи не заперечували б, якби їхню роботу взявся виконувати хтось інший.

…

У третьому всесвіті оселилися люди, які вперто переконані, що коли міська влада казала про можливість автономної роботи світлофорів протягом 6 годин блекауту, то ті мають працювати навіть якщо знеструмлення триває по 8 годин.

Інші ж приходять на особисті прийоми та, замість більш вагомих питань, вимагають обрізати гілку, встановити їм шлагбаум чи висадити квіти.

…

Четвертий всесвіт прихистив у себе уряд та Верховну Раду, які прагнуть остаточно пограбувати місцеве самоврядування.

При цьому не усвідомлюючи, що лише через різницю тарифів на електроенергію у нас мільярдні збитки.

Такі, що, пробачте на слові, СКОРО ВЖЕ НЕ БУДЕ ГРОШЕЙ КАЧАТИ ГІВНО ПО ТРУБАХ!

І що поодинокі перекриття вулиць через розбиті трансформатори можуть завершитися комунальними бунтами.

Хоча, як я певен, переважна більшість членів парламенту щиро переконані, що вода в їхні унітази тече напряму з річок.
А не закачується туди підвищувальними насосними станціями, робота яких також потребує коштів на електроенергію.

…

Мені ж, грішному, доводиться бути у всесвіті, де в цілих мікрорайонах Дніпра немає тепла.
Та й загалом вистачає інших проблем, яким щодня треба давати раду.

Але решта всесвітів продовжують існувати відрубані один від одного.
Без жодного шансу бодай раз перетнутися.

Я не маю жодного уявлення, як усе це зібрати в єдину картину світу.
Тож продовжую жити та мовчки працювати у своєму Всесвіті.

Бо це - моя робота.