Особисте.

…

У стрічці та новинах ви, мабуть, вже встигли побачити чимало дописів посадовців та держчиновників щодо Конгресу місцевих та регіональних влад, який під головуванням Президента провели на Закарпатті.

Безумовно, під час засідання йшлося про багато важливих питань. Від проходження опалювального сезону та бюджету на наступний рік до підтримки наших оборонців та цивільних людей, звільнених із полону.

Утім я хочу поділитися суто особистими враженнями.

Бо 1200 км шляху в один бік я подолав точно не заради низки протокольних фото.

…

Справа в тому, що Конгрес – це захід, який передбачає як офіційне, так і неофіційне спілкування.

А в країні, де триває війна, керівникам держави, членам уряду, регіональним лідерам, керівникам військових адміністрацій та мерам дійсно важливо бодай зрідка бачитися та говорити одне з одним наживо.

Обмірковувати проблеми та виклики поза софітами телекамер.
І хтозна, можливо навіть вечеряти разом.

Зрештою, саме таке звичайне людське спілкування допомагає більшості з нас остаточно не збожеволіти на своїй роботі.

…

Крім того, участь у Конгресі допомагає краще зрозуміти те, що нині відбувається на зовнішньополітичній арені.

І, відверто кажучи, керівник Офісу Президента докладно та аргументовано зміг розтлумачити багато нюансів.

А ще, такі зустрічі дозволяють помічати те, що багато хто лишає поза увагою.

Наприклад, наскільки втомлений нині Президент. І як попри все він продовжує рухатися в шаленому ритмі, витримуючи вкрай велике навантаження.

Як моральне, так і фізичне.

…

Тож кожен Конгрес – це не якесь пустопорожнє збіговисько, загорнуте в красиву телекартинку.

Це багатоплановий майданчик, де вкотре розумієш, що таких як ти – із клятим графіком 24/7 та нескінченним ворохом негараздів – в Україні реально сотні.

Що серед них також десятки тих, кому важче ніж тобі. Особливо хлопцям та дівчатам, що очолюють прифронтові громади.

…

І що можливість говорити про реальні проблеми, ставити запитання та отримувати на них відповіді, дивлячись при цьому одне одному в очі, завжди краща за сидіння в своїх окремих інформаційних бульбашках.

…

Дякую всім, кого зміг побачити за цей вкрай насичений день.

А фото буде тільки одне. Де я усміхаюся.

Я дуже рідко усміхаюся зараз.

…

Поїхав додому.

Знову 1200.