Тільки-но вчора я написав про «мовчазні ревнощі» і про те, що керівники держави ( чомусь ) не вважають частиною своїх обов’язків захищати навіть тих, хто їм не подобається.

А вже сьогодні вбито Андрія Парубія.

Не просто опозиціонера та одного з лідерів Майдану – а голову Верховної Ради, секретаря РНБО та, фактично, одного з керівників Держави свого часу.

…

Доволі ганебно виглядають сухі дописи, мовляв, «ну ми тут зараз розберемося, всі доручення правоохоронцям роздані»

…

Це виклик усім нам.
Країні, суспільству, елітам.

Кожному, хто стояв на Майдані та боровся за Україну із 2014 року.

Навіть якщо вони вам не подобаються.

Удаючи, що це буденна подія, ви демотивуєте всіх: країну, суспільство, еліти.

Де оперативне інформування людей, на яких може бути скоєний замах? Де державна охорона колишніх керівників держави? Де політичні/дипломатичні реакції на демарші іноземних держав проти українських патріотів?

Де? Де? Де?

Недобре, не по-людськи.
Гидко.

…

А братику Андрію, тобі я нагадаю пункт 1 Декалогу: «Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї».

Ти не зрадив ані себе, ані свої принципи, ані Україну.

Спи спокійно, Великий Лицарю.

UPD. До речі, як правильно написали в коментарях, але всі любі телеграмщики/сраколізи/джокери з державною охороною.

Бо потужно