Неймовірні три роки великої війни у Європі, яку запустила агресивна Росія, дають нам змогу дійти базових висновків:
1. Війни високої інтенсивності бувають навіть сьогодні. Тому що є країни-неадеквати, яким подобається вбивати, руйнувати, ґвалтувати...
2. Війну можна закінчити лише обов’язковими примусом країни-агресорки (Рф). У будь-якому іншому разі війна буде неминуче продовжена й навіть масштабована...
3. Рф не хоче закінчення війни. Тому що лише стан «нескінченної війни» – єдиний можливий спосіб збереження такого типу держави, яку встановила диктатура суб’єкта Путіна…
4. Рішення щодо оборони та безпеки треба ухвалювати швидко, жорстко та без довгих дискусій.
5. Україна ні тоді, ні зараз не погодиться з ультиматумами країни-агресорки. Це питання безумовного виживання та самозбереження...
6. Європа розпочала вкрай перспективний рух до політико-безпекової самостійності. Але цей процес треба значно прискорити. Надії лише на свої безпекові й оборонні архітектури.
7. Міжнародне право демонстративно «убила» Рф. Але його треба відновити та переформатувати...
8. Ну й головне: час жити без ілюзій, добре розуміти «математику війни» та не піддаватися традиційним технологіям тиску/маніпулювання/фейків…