На окупованих Росією територіях України зафіксовано масові репресії проти релігійних громад. На Донбасі протестантські храми перетворювали на склади боєприпасів, а проповідників піддавали тортурам і страчували. Лояльних до України православних священнослужителів викрадали й вибивали з них «зізнання» у шпигунстві. У Криму інструментами окупаційного контролю стали обшуки в мечетях, кримінальні справи за зберігання релігійної літератури, залякування імамів.

За три роки росіяни вбили в Україні близько пів сотні пастирів, 630 храмів зруйнували чи пошкодили.

Понад 70 % українців називають себе віруючими. Тож ЗСУ б’ються не тільки за свободу, наші домівки й родини, а й за релігійну свободу. Наш спротив зберігає шанс для священників відкрито відправляти служби, для парафіян – без страху звертатися до Бога. Як можна здати території, якщо це означатиме також відмову від віри? Очевидно ж, що РПЦ – це не про віру та Бога, а виключно про виправдання насильства, масових убивств, геноциду…