Трохи дивно, але спробую повторити очевидне про… військові альянси й те, навіщо вони потрібні…

Так от. Суб’єкт Путін мріє про знищення України й усе робить для цього маніфестарно та вбивчо – це вже стало аксіомою в міжнародній політиці. Своє категоричне невизнання права й можливості існування українців в окремій державі він багато разів висловлював публічно, приватно – у розмовах зі світовими лідерами – і доводив конкретними геноцидними діями. Так само всі цинічні «пропозиції завершення війни» з боку Рф зводилися до ультимативних вимог і підготовки України до майбутньої ліквідації.

Отже, нас планує вбити й уже робить це власник другого у світі ядерного арсеналу. Щоб уникнути загибелі держави, нації, мільйонів людей, Україна прагне стати частиною блоку НАТО – найпотужнішого військового союзу в історії, – привнісши до нього безпрецедентний бойовий досвід і найкращу армію в регіоні. І сенс існування НАТО, до речі, захист права на життя. Чи українське життя має якусь іншу цінність, ніж життя решти європейських народів?

Нам кажуть: «У НАТО не можна. Ви маєте погодитися на альтернативні варіанти». Тобто «Ми обʼєднались, а ви на це права на маєте й продовжуйте воювати проти ведмедя, який захворів на геополітичний сказ»? Але іншого надійного захисту у Європі немає. Це довели Фінляндія зі Швецією, які прискорено вступили в НАТО після кількох десятиліть нейтральності. Здається, нас переконують погодитися на власну смерть. Але чому?