На 33-му місяці великої війни можна вже робити висновки про ефективність міжнародної стратегії стримування Рф:

– Географія війни розширюється, як агресивний рак. Іран є активним співучасником злочину. Війська КНДР, 70 років тому відкинуті за 38-му паралель на Корейському півострові, з’явилися на кордоні Європи. Російські ракети й дрони залітають у Польщу та Румунію.

– Спецслужби Рф розгорнули у Європі диверсійну кампанію: сходять з рейок потяги, палають заводи. Путін оплачує діяльність лівих і правих екстремістів, які отруюють політичні системи своїх країн.

– Європейська безпека стала настільки крихкою, що традиційно нейтральні Швеція та Фінляндія були змушені стрімко приєднатися до НАТО. Низка країн натомість обрала для себе роль проросійських колаборантів.

– Рф веде гібридну війну проти Молдови та Грузії, і Грузія на межі капітуляції. По всьому світу квітне глобальна мережа російської пропаганди та дезінформації.

– Безкарність Рф і особисто Путіна, якого розшукує Міжнародний кримінальний суд, перетворює на жарт міжнародне право і Статут ООН. Менші країни змушені шукати собі сильних покровителів, і це стимулює розширення антизахідного альянсу.

Якщо план стримування не спрацював, може, час перейти до Плану перемоги?