Одним із дивних трендів нинішнього «політичного осіннього сезону» в експертному середовищі стало прикладання до України так званого західнонімецького варіанту. Він полягає в гіпотетичному взятті під парасольку НАТО частини України, контрольованої сьогодні ЗСУ. Та у фактичній відмові «до кращих часів» від територій, які захопили росіяни.

Ця пропозиція аморальна. І не лише тому, що в 1949 році розділили державу, яка розпочала і програла Другу світову війну, а Україна свою війну не починала й не програла. Головне, що за межами обговорень «західнонімецького варіанту» лишаються долі мільйонів людей, які виживають в окупованих містах і селах України.

Розслідування міжнародних організацій показують поширення російської практики тортур, її вбудованість у систему окупаційного управління. У катівні Херсона після звільнення міста знайшли дитячу камеру. Частиною кампанії звірств стало масове сексуальне насильство. Українців ґвалтують, викрадають, убивають, депортують, морять голодом у в’язницях, насильно мобілізують до російської армії. Їхню ідентичність стирають.

Ви впевнені, що терміни «територіальний компроміс», «західнонімецький варіант», «прийняття реалій на землі» точно описують суть пропозицій?