Останній із масованих ударів по українській цивільній інфраструктурі став одночасно першим, який противник узагалі НЕ намагався подати як операцію проти військових об’єктів. На всіх рівнях російська армія та влада інформують своє населення й увесь світ про те, що намагалися знищити нашу енергетику. Ця показова зміна в риториці зумовлена кількома причинами.

Ідея знищення України має широку підтримку серед населення Рф, і з часом її популярність лише зростає. Війна потроху приходить у кожен російський дім: десь сповіщенням про смерть батька, сина, чоловіка, десь поки що у формі побутових проблем чи тривожного настрою. Значні людські втрати, зниження рівня життя, страх мобілізації, розрив із Заходом, візові обмеження – провину за все це росіяни покладають на… українців. Абсурдно? Так. Але росіяни хочуть, щоб проблем і українців не стало.

Цим користується Кремль, якому потрібно перебити в інформаційному полі його провал в обороні «исконно русских земель». Ракетний удар готували давно, і він був би обов’язково завданий, але тепер його подали як помсту. Помста має бути страшною, а страх спричиняється терором. Як ІДІЛ чи «Аль-Каїда», Рф тепер похваляється терористичними актами проти цивільних українців, щоб збільшити свій рейтинг серед цивільних росіян.

Зрештою, чого їм уже соромитися? Якісне документування воєнних злочинів на території України, велика робота журналістів і наших дипломатів показали світові, якою насправді є російська культура. Гадаю, самим росіянам від цього навіть полегшало – більше немає потреби натягувати на себе неприродний образ «вежливых людей». Маски скинуто. Зло більше не приховує своєї суті, навпаки – пишається.