Абсолютно зрозуміло, що ми хочемо закінчити війну, яку не починали і не провокували. І хочемо досягти фундаментальних домовленостей, які унеможливлять поновлення бойових дій тоді, коли Рф знову буде до них готова. А Рф завжди хотітиме воєн, бо не вміє жити в мирі та не вміє контролювати свій внутрішній простір шляхом підвищення якості життя і робить це лише через зовнішні експансії. Тож ми маємо позбавити агресора низки спроможностей і самі маємо отримати інструменти примусу…

Тактичні поразки Рф по лінії фронту дадуть Москві зрозуміти, що військовим шляхом вона нічого не досягне. Для цього треба покращувати національну систему ППО, треба збільшувати далекобійні спроможності України, щоб знищувати інфраструктуру війни, збільшувати кількість ресурсу, який Росія втрачає через її продовження. Крім того, потрібні фінансові інструменти, щоб карати не лише Рф, але й країни, які допомагають обходити санкції.

Дуже важливий дипломатичний тиск, зокрема від Китаю, який пояснив би Кремлю, що ескалація конфлікту завдає збитків усім учасникам глобальної економіки. Судячи з усього, Китай абсолютно чітко розуміє роль, яку сьогодні відіграє у світі, та, безумовно, зацікавлений у дотриманні міжнародного права.

Єдиним агресором є Росія. Утім ми готові до переговорного процесу на справедливих умовах. На тих умовах, які приведуть до сталого справедливого миру. До них не готова Росія. Попри всі свої заяви, Москва готова лише до війни, до ескалації, до експансії. Хоча б тому, що без існування зовнішнього ворога в неї можуть виникнути великі внутрішні проблеми революційного характеру.