Розставимо деякі практичні акценти…

10 травня 2024 року, одразу після «дня перемоги», який традиційно помпезно відзначають у Москві, російська армія почала наступ на Харків. У середині червня можна впевнено сказати, що ця «операція» стала для окупантів однією з найфатальніших за час війни. Через величезні втрати противник змушений перекидати резерви з інших напрямків, але навіть із ними не може захопити невеличке містечко Вовчанськ, що стоїть лише за 5 кілометрів від українсько-російського кордону. Ця кампанія вже остаточно довела фейковість багатьох традиційних міфів про «міць Росії».

Що зміцнило оборону ЗСУ?

Два чинники стали вирішальними: вчасне надходження військової допомоги, насамперед артилерійських снарядів, і дозвіл завдавати ударів західною далекобійною зброєю по військових об’єктах на території Рф. По місцях безпосередньої концентрації в таборах і на складах. Бо Рф «уміє» воювати, тільки коли для неї не існує заборон та конвенцій, а жертву мають суворо обмежувати у форматах відповіді. Тепер російські підрозділи розбиваються не лише на передовій, а й у тилу.

Так от. Простий висновок. Якби снаряди й розв’язані руки Україна мала з 2022 року, сьогодні лінія фронту проходила б набагато ближче особисто для авторів війни з Рф.

Сумні уроки «деескалації», безсумнівно, будуть вивчені військовими й політиками по всьому світу. А толерування агресора залишиться в минулому.