Нагадаю. Саме сьогодні виповнюється два роки, як міжнародні медіа опублікували перші кадри з тілами жителів Бучі, убитих російськими військовими під час нетривалої окупації міста. Тобто саме з цього дня два роки тому стало абсолютно зрозуміло, що це за війна, хто її веде, чому свідомо й системно вбивають… цивільних. Їх на тому (першому іноземному) відео було дев’ять, серед них дитина.

За час подальших розшуків після звільнення в Бучі було знайдено тіла 422 убитих громадян України. Ще понад тисячу досі вважаються зниклими безвісти. Відтоді неможливо заперечувати геноцидний характер російського вторгнення. Нові «бучі» знаходили після деокупації Харківської області та Херсона. Всюди, де пройшли росіяни, вони залишили по собі катівні, масові поховання, руйнування.

Коли Україну тепер іноді все ще закликають заплатити своїми територіями за мир, всі ж розуміють, що ми маємо… добровільно погодитися на вбивства й тортури населення цих територій? І на відмову від покарання за масштабні злочини, що вже скоєні.

Буча – як Биківнянський ліс, тюрма на Лонцького, Бабин Яр – стала для нас місцем пам’яті про репресії, проведені проти українців тоталітарними режимами. А для світу Буча є докором. Ви все ще офіційно торгуєте з режимом, який засипає вулиці тілами людей. Як це відгукується у вашому серці?