Будемо відвертими: лише готовність захищатися дає справжній шанс. Усе інше – завжди пряма дорога до великих трагедій.

Ці два роки війни доводять, що Україна цілком мала рацію, коли відмовилася здатися «за три дні», «за сім днів» і взагалі. Тепер ми знаємо самі й можемо з фактами довести іншим, що ми не маємо також жодного резону капітулювати в майбутньому (капітулювати – це означає вести «перемовини» на умовах Рф, тому що Рф – це взагалі не про перемовини, а лише про насилля).

Завдяки подвигу Сил оборони вже очевидно, що проти Рф можна воювати ефективно, і тому сьогодні наше становище має незрівнянно кращий вигляд порівняно з кожним моментом, коли Україну намагалися списати з рахунків. Ми повернули собі величезну територію. Ми знищили і репутацію російської «військової непереможності», і конкретно сотні тисяч окупантів. Отримуємо від союзників усе складнішу й потужнішу техніку. Розгромили Чорноморський флот Рф і поновили аграрний експорт. Розвиваємо власне військове виробництво та завдаємо ударів далеко вглиб території противника.

В моменти смутку згадайте кожен із тих днів, коли втрачали надію, і що Україна цю надію вам щоразу повертала. У будь/якому разі немає жодного шансу гарантувати безпечне майбутнє без розгрому агресивних спроможностей росії…