Росія, навмисно починаючи масштабну війну в Україні, виходила лише з безумовного бажання тотально знищити суб’єктність і суверенітет України, захопити, поглинути й розорити якнайбільше українських територій, поставити на чолі зруйнованої країни маріонетковий уряд, залишивши країну в тотальній залежності від бажань і планів самої Росії. Більш масштабний план Рф передбачав шляхом ініціювання кровопролитної війни з Україною налякати західні еліти, розпочати процес реставрації СРСР і забезпечити подальше агресивне домінування на Європейському континенті.

Тому ні в лютому/березні 2022 року, ні в будь-який інший час, ні тим більше сьогодні жодних «реальних переговорів про мир» не було й не могло бути. Не треба жити в ілюзіях. Рф ніколи не вела переговори – вона ультимативно вимагала визнати її право вбивати. Нині Рф продовжує показувати, що їй треба «виконати всі завдання СВО», домогтися юридичного визнання прав власності Росії на всі анексовані території, а головне, за жодних обставин не програти у війні, щоб не нести відповідальності за масові демонстративні воєнні злочини.

Тож будь-які заяви країни-агресора про «переговори» або про те, що «Рф ніколи не мала наміру завойовувати Україну», навіть незважаючи на очевидне масштабне вторгнення, масові вбивства цивільного населення, системне облаштування на окупованих територіях катівень і фільтраційних таборів, викрадання дітей, – це безумовна спроба виправдати агресію, уникнути відповідальності, зняти із себе звинувачення в односторонній агресії з очевидними геноцидними намірами і... отримати оперативно/тактичну паузу в самій війні. Щоб за час паузи остаточно занурити партнерів України в інформаційний хаос, внести корективи у свою воєнну стратегію, оновити військові виробництва та різко наростити руйнівні дії на наступному етапі війни.

Росія ніколи не пропонує реальних переговорів, доки не зазнає вагомої поразки.