Що допомагає триматись після важких ночей?

Київ жорстко обстрілюють. Великі міста зараз під обстрілами.
У нас немає ракет ППО, тому все, що летить сюди, тут і падає.
Це непросто усвідомлювати, але краще розуміти реальність.

Заперечення реальності - це погана стратегія. Усвідомлення допомагає діяти.

Що допомагає тримати стійкість і міцність. Пишу все основне:
1. Маленькі контрольовані дії.
2. Ранкові ритуали. Для мене це заварити смачної кави, зарядка, читання Святого Письма, робота над книгою.
3. Зменшити навантаження на себе по можливості.
4. Сон і відпочинок. Якщо ніч була майже без сну, варто дати організму можливість відновитися: короткий денний сон (20–30 хвилин), ранній відхід до сну наступної ночі, зменшення навантаження.
5. Повернення до звичного ритму. Простий розпорядок дня (сніданок, робота, прогулянка, вечеря) допомагає нервовій системі знову відчути передбачуваність.
6. Фізична активність. Навіть 20–30 хвилин ходьби або легких вправ знижують рівень стресових гормонів і допомагають організму завершити мобілізацію, яка виникла під час небезпеки.
7. Контакт із людьми. Розмова з близькими, спільна кава, молитва чи мовчазна присутність поруч з іншими зменшують відчуття ізоляції.
8. Усвідомлення власних реакцій. Прискорене серцебиття, напруження, втома, дратівливість або труднощі з концентрацією після обстрілів є типовими реакціями нервової системи на загрозу і не означають, що людина «не справляється».
9. Обмеження інформаційного перевантаження. Після завершення небезпеки безперервне читання новин або перегляд відео обстрілів підтримує нервову систему у стані тривоги.
10. Маленькі завершені справи. Заправити ліжко, приготувати сніданок, написати кілька рядків, полити квіти — завершені дії повертають відчуття впливу на власне життя.
11. Практики заземлення. Зосередження на диханні, відчуттях тіла, звуках навколо чи контакті стоп із підлогою допомагає повернути увагу із пережитої загрози в теперішній момент.
12. Сенс і цінності. Усвідомлення того, заради чого людина продовжує жити й діяти, допомагає витримувати періоди виснаження. Для когось це сім'я, для когось - служіння, віра, професія чи відповідальність перед іншими.
13. Дозвіл бути неідеальним. Після важкої ночі продуктивність може бути нижчою. Тимчасове зниження концентрації або працездатності є нормальною реакцією на недосипання та стрес.
14. Підтримка тіла. Регулярне харчування, достатня кількість води, свіже повітря і денне світло сприяють відновленню роботи нервової системи.
15. Надія, що ґрунтується на реальності. Стійкість підтримує не заперечення небезпеки, а усвідомлення: «Це була важка ніч. Я пережив її. Зараз я можу зробити наступний правильний крок».
16. Робити потроху те, що дає вам ресурс. Для мене це час з сім'єю, робота в саду і читання хороших книг.

Є такий дослідник резільєнтності і стійкості - Джордж Бонанно
У дослідженнях резильєнтності Джордж Бонанно показав, що після потенційно травматичних подій багато людей зберігають або відновлюють психологічне функціонування завдяки поєднанню особистісних ресурсів, соціальної підтримки та гнучкої адаптації, а не через відсутність страху чи страждання.

Повторю - стійкість підтримує усвідомлення: «Це була важка ніч. Я пережив її. Зараз я можу зробити наступний правильний крок».

Я знімав відео про це - подивіться:
https://youtu.be/9ToLknSEkVU

Ну і загалом - шукати місце, де можна зимувати, віддалене від великих міст. Чим ми зараз з дружиною і займаємось.

Це була важка ніч. Але ми живі. І зараз можемо зробити наступний крок.

Джерела:
1. Bonanno G. A. Loss, Trauma, and Human Resilience: Have We Underestimated the Human Capacity to Thrive After Extremely Aversive Events? American Psychologist. 2004.
2. Bonanno G. A., Westphal M., Mancini A. D. Resilience to Loss and Potential Trauma. Annual Review of Clinical Psychology. 2011.

Якщо це корисно - поставте вогник. І напишіть, що підтримує вашу стійкість сьогодні.
@BagnenkoPsy