У мене є надія на добре майбутнє нашої нації. Висновок тижня.

Вчора пройшов семінар по взаємодії військових і цивільних. Деякі з капеланів знайомих були.
Загалом було чимало людей, десь більше 25-30. І хоч не було взагалі світла 2/3 семінару, але всі реально були заряджені вчитись.

Це був семінар при церкві, все безкоштовно. Реєстрація відкрита. Далі плануємо робити групу підтримки для родичів військовослужбовців, що для мене є дуже важливим і цінним.

Хочу поділитись цим тут, бо я іноді думаю, шо вже ніхто не хоче розуміти військових, вчитись взаємодіяти.
Я намагаюсь постійно навчати цьому, ділитись.
Але так багато болю, так багато егоїстичних людей.
І кількість історій, які ширяться - про егоїзм, про те, як військового питають: «А ти вбивав?», «шо ти там, заробив грошей» «Коли там вже війна закінчиться, ти ж там ближче і шось знаєш» - кількість цього зашкалює.
І це у мене викликає часто песимізм і втому, ну скільки можна робити таке і говорити таке.


А потім бачу, як люди попри труднощі і відсутність світла, все одно приходять і намагаються вчитись.
Як ми сидимо в напівтемному підвальному приміщенні в цілях безпеки і говоримо про те, як зрозуміти військового, що таке ПТСР, я намагаюсь не сипати термінами психіатрії, але виходить погано.
Як я дізнаюсь, що одна людина приїзала з Івано-Франківська виключно на цю подію і ввечері назад на потяг.

І це дає надію. Серйозну надію, я розумію, що це звучить пафосно, але це мої чесні роздуми.
Надію, що це суспільство витримає коли військові будуть повертатись додому. Що їх будуть приймати люблячі і турботливі сім?ї.

Що буде багато тих, хто зможе зустріти прийняття і підтримку.

Що ми разом вистоїмо. І зможемо не сприймати на особистий рахунок агресію і біль військових, їх втому і уникання.
Бо це не про нас. Це про них. Про їх біль і втому. Про виснаження і кількість страждань, смертей побратимів і важких втрат, які вони пережили.
І після цього вони заслуговують на те, щоб отримати повагу, доброту і прийняття.


Зазвичай в неділю пишу висновок тижня.
І сьогодну у мене такий.
Я маю обережну надію на світле майбутнє нашої нації.

Захотілось розділити.
@bagnenkoPsy