В 1960 році всесвітньо відомий письменник Клайв Льюіс втратив дружину. Вона померла від довгої хвороби. Вони одружились за 4 роки до того і він знав про її хворобу, але все одно вони обрали бути разом.
Він завів щоденник і записував туди те, що підтримувало його. Потім вийшла книга «Переживаючи скорботу», де вийшли частково ці записи.

Ось що він писав:

«Це четвертий - й останній - порожній зошит, який я знайшов у будинку; чи майже порожній, оскільки вкінці є кілька сторінок, списаних дуже давньою арифметикою Дж.
Я дозволю йому обмежити мої нотатки. Я не купуватиму для них нових зошитів.
Оскільки ці записи були захистом від повного краху, певним запобіжним клапаном, вони принесли свою користь.

Те інше, що я планував, виявилося грунтованим на непорозумінні. Я вважав, що зможу описати стан; скласти мапу журби. Проте журба виявилась не станом, а процесом. Їй потрібна не мапа, а історія, і якщо в якийсь довільний момент я не припиню цю історію писати, то немає жодної причини, чому я взагалі маю коли-небудь спинитися. Щодня можна записати щось нове.
Скорбота схожа на довгу звивисту долину, де будь-який поворот може відкрити абсолютно новий краєвид.»

«Скорбота - це довга звивиста долина.»

«Ці записи - захист від повного краху.»

Іноді потрібна підтримка, щоб пройти цей період.

Але іноді ніхто не зможе зрозуміти той досвід горя і втрат, який ви проживаєте - і тільки текст може це прийняти. Як це було в житті Клайва Льюіса.

Якби не опрацювання в тексті горя - я не знаю, як би я справився з моїми періодами горювання і втрат. А їх було чимало.
І саме цим я хочу поділитись і розділити з тими, кому це потрібно.

Якщо ви:
1. Проживаєте втрату
2. Або втрата була давно, але ви відчуваєте, що не прожили ще повністю

Це для вас.

Сьогодні стартує міні-курс “Голос мого горя”.
Якщо у вас є бажання долучитись - запрошую.

7 травня.
19:00 по Києву.

Можете прийти тільки на 1 зустріч.

Реєстрація тут.
Або пишіть + в коментарях, щоб отримати більше деталей.

P.S. В коментарях додам фото Клайва Льюіса з дружиною.

@BagnenkoPsy