Він обдурив окупантів і врятував 52 дитини. Коли росіяни прийшли з автоматами, він уже сховав усіх.

Володимир зробив усе, щоб жодна дитина не дісталася ворогові. І це не кіносценарій - це реальність Херсонщини.

Володимир Сагайдак - директор Херсонського центру соціально-психологічної реабілітації дітей у селі Степанівка, поряд із Чорнобаївкою.

Коли почалася повномасштабна війна, у закладі перебувало 52 дитини. Від 3 до 18 років.

Частина персоналу виїхала. Із дорослих залишилося лише троє. Тож старші діти робили все самі. Так вони виживали.

Найбільше боялися не вибухів - поруч був аеропорт у Чорнобаївці, і діти бачили всі 29 "серій" Чорнобаївки. А найбільше боялися, що їх вивезуть до Росії.

Коли росіяни вперше прийшли до центру - Володимир зрозумів, якщо не сховати дітей зараз, їх заберуть.

І він почав діяти. Дітей розібрали родичі - бабусі, дідусі, тітки. У центрі залишилося лише п'ятеро хлопців і один у лікарні.

Коли окупанти запитали: "Де діти?" - він пояснив, що це центр реабілітації, а не інтернат.

Оскільки у Росії таких закладів немає, вони нічого не зрозуміли, забрали 66 особових справ, і так і не повернули їх.

Згодом у російських соцмережах з'явилися фото Сагайдака з підписом, що він "головний нацик Херсона" і його треба судити на Нюрнберзькому процесі.

Два з половиною місяці Володимир майже не бачив своєї родини - дружини, дочки, онуків. Вони залишалися в окупованому Херсоні.

Продукти він возив сам - через блокпости, бо не всі волонтери ризикували їхати. Завдяки йому діти не голодували. Були ситі, доглянуті, а головне - живі.

Сьогодні центр давно порожній - усіх дітей евакуйовано. Але двоє вихованців - 14-річна Дана та 9-річний Імір - тепер живуть в Умані в прийомній родині, де їх забрали назавжди.

Через рік після тих подій, під час зустрічі в студії проекту "Я не забуду" діти вперше обійняли свого наставника.

Вони дуже щасливі у новій родині. Імір мріє стати кухарем, а Дана - волонтеркою.

Вони подарували Володимирові рамку з фотографіями, зробленими в центрі реабілітації. Також на ній є порожні місця - для нових дітей, якими Володимир Петрович опікуватиметься у своєму центрі в майбутньому.

......
Ця історія - про те, що справжні герої не носять плащів. Вони просто залишаються там, де потрібні. Навіть коли поряд - автомати й балаклави.

Підписуйтесь - тут більше історій про Херсон, яким він був до війни і який він зараз.
@bagnenkoDaily