Спогади серед ночі... За вікном знову свистить і бахкає. ТГ-канали одразу пишуть що бстріл Корабельного району. Дивлюся на годинник і думаю завтра понеділок. Хоча зараз у нас кожен день четвер 24.02.2022 . Обстріли це значить руйнування. Ще одне, ще одне, ще і ще. І так кожен день, без кінця.
​Згадую, як уперше після деокупації поїхала в Миколаїв і побачила Посад-Покровське. Це був просто жах. Все знищено. Будинки накриті плівкою, десь одні стіни лишилися, заправки й кафе згоріли повністю. Але там жили люди! Дивлюся, а біля руїн город посаджений. Я тоді думала: боже, скільки ж це село натерпілося, і як людям на все це дивитися?
​А потім пройшов перший рік нашої деокупації. Перші кадри з Антонівки взагалі були як з фільму про апокаліпсис. І поступово, рік за роком, уся прибережна зона стала як те Посад-Покровське. І ця хвиля руйнувань іде все вище і вище від Дніпра. Зараз для нас це вже звична картина розбиті хати, які з’являються щодня.
​В Херсоні прямо видно ці некордони війни. Прибережні зони-де майже немає нічого живого. Пів години пішки і ти в центрі, де щось ще працює, але все забито дошками та ОСББ-плитами. А далі Таврик, Жилселище, Шуменський, які інколи теж схожі на зону бойових дій.
​У нас можна дивитися на окуповану територію, стоячи в розбитій «червоній зоні». Пів години пішки і ти вже п’єш каву в «Сільпо» з круасаном полуниця-маскарпоне. А далі трохи проїхати і Таврик, де є взагалі все: супермаркети, магазини, кав’ярні. І це при тому, що там зараз часто вибухи і дрони літають. А люди все одно гуляють і слухають музику. Від зони, де взагалі немає людей, до вуличних музикантів і суші-барів одна година дороги пішки . Це Херсон.
​Зараз Посад-Покровське вже виглядає по-іншому. Там повно техніки, будинки будують, люди з дітьми ходять. Там уже немає відчуття, що війна поруч, вона ніби пішла звідти. Але портретів загиблих захисників там стає все більше. Це як острівець, який нагадує: війна йде, вона не закінчилася. А Херсон стає все більше схожим на те перше Посад-Покровське. Тільки там усе рознесли швидко, а Херсон знищують методично, кожен день рік за роком . І ще й показують це у своїх kацапських ТГ-каналах.
​Я впевнена, що буде відбудова. Буде тиша, не буде дронiв і арти. Але головне щоб ми тоді не забули, що була війна. Ми ніколи не будемо в безпеці, поки ворог на кордоні. Молюся щоб тиша в Херсоні не перетворилася на тишу в пам’яті. Бо ми вже зараз починаємо забувати про Крим, Донецьк, Луганськ, Маріуполь, Мелітополь, Лазурне, Більшовик...
​Тим, хто виживе, випаде найважче завдання- зберегти цю пам’ять і не ПРОДАТИ її.

Ольга Чернишова
@bagnenkoDaily