??Моя хата скраю? пастор Микола Савчук

Напевне, усі ми опинялися на роздоріжжі — відмахнутися від якоїсь проблеми чи взяти на себе ініціативу та взяти участь у її подоланні.

Іншими словами, використати поширене виправдання «Моя хата скраю — нічого не знаю» або ж обрати формат, в якому ця приказка звучала у давнину: «Моя хата скраю — першим ворога стрічаю». Несподівано, правда?

Звісно, у кожного з нас завжди буде свій власний набір із «не знаю», «не можу» та й «не дуже хочу». Однак у суті мова іде про звичайну байдужість чи, навпаки, співчуття та готовність зробити хоч щось.

Саме в такій ситуації опинився одного разу біблійний герой Неємія: бувши євреєм, він прислуговував перському цареві у палаці, коли раптом почув про страждання його народу на історичній батьківщині.

«Ті, котрі залишилися, й котрі пережили поневолення, там у краю перебувають у злиднях і ганьбі з боку сусідів; стіни Єрусалима зруйновані, а міські брами спалені вогнем» (Неємія 1:3).

Здавалося б, у тебе все добре? Чого тобі не вистачає? Але ця звістка приводить Неємію до смутку. Він ще не знає, як щось змінити, але не відсторонюється від цієї інформації, а починає над нею роздумувати.

Тож, візьмімо з цієї історії кілька уроків свідомого і відповідального ставлення, які можуть знадобитися християнам і у наш час:

1. Починайте з молитви (Неємія 1:4).

Слід визнати, що ми без Бога не зможемо, а Він без нас не буде. Служіння — це завжди наша взаємодія із Всемогутнім Творцем.

2. Продумуйте варіанти (Неємія 1:11).

Нерідко, коли виникає можливість діяти, буває запізно будувати стратегії — це треба було зробити раніше. Тож краще створити план, який потім не знадобиться, ніж бути неготовим, коли нарешті з’явиться нагода на щось вплинути.

3. Мудро діліться своїми ідеями (Неємія 2:2-3).

Коли цар запитав Неємію, чому той зажурився, важливо було не лише мати, що сказати, але й подати свою пропозицію в правильній формі. Запитайте себе: «Я просто хочу висловитися чи прагну, щоб до мене прислухалися?»

4. Першим беріться за втілення плану (Неємія 2:4-5).

Напевне, один Господь знає, скільки чудових проєктів так і залишилися нереалізованими, бо люди, які їх створили, так і не взялися до справи. Запам’ятайте: якщо не ви, то ніхто. Починайте із себе, а інші побачать ваш приклад і доєднаються.

Якраз це і сталося у випадку з Неємією — бачення одного згодом захопило багатьох:

«Через п’ятдесят два дні, — стіна була завершена… Коли про це довідались усі наші вороги, та побачили всі навколишні народи, то дуже злякались і впали духом, усвідомивши, що все це відбулось за волею нашого Бога» (Неємія 6:15-16).

А що непокоїть і не залишає байдужим особисто вас? Що б ви бажали змінити, почавши із себе? За що відчуваєте персональну відповідальність?

Справжнє християнство не втікає від проблем, а рухається назустріч їх вирішенню, і саме цим показує оточенню гідний приклад, щоби «побачивши добрі діла, прославили Бога» (1 Петра 2:12), «адже як тіло без духа мертве, так і віра без діл» (Якова 2:26).

@yesheisua