??Як вести інших, коли сам шукаєш відповіді?

Поруч із нами вже є ті, кого Бог довірив нам вести. Чи можливо це? Так. Ідеальних умов для служіння не було ні в апостолів, ні навіть в Ісуса. Але є головне — щире бажання, а далі Бог скерує.

У дописі — три поради й кілька чесних питань, які допоможуть не зупинятися на цьому шляху.

Дякуємо за такий важливий та глибокий розбір пастору Миколі Савчуку

Сьогодні практично усі ми живемо у стані постійного стресу. Новини із фронту, переживання за рідних, міжнародні події, які щоразу частіше дивують цинізмом — усе це травмує і вибиває із колії.

До того ж попри моральну втому, ніхто не скасовував нашого власного покликання та служіння іншим людям в Христове ім?я. Проте як із цим впоратися?

Думаю, ні для кого не секрет, що такі виклики особливо гостро відчуваються у сфері особистого благовістя, яка потребує величезних емоційних затрат:

- щоб спершу встановити з людиною довірливі відносини;

- далі знайти із нею «точку дотику» та доречно розповісти про Ісуса;

- а потім – стати її душеопікуном і бути поруч у процесі духовних пошуків.

Тож ось три поради, які можуть допомогти нам на цьому шляху, і три проблемних питання щодо кожної з них.

1. Розвивайте особисті стосунки із Богом (Фил. 4:6-7).

Апостол Петро невипадково казав: «Що маю, те й даю тобі» (Дії 3:6), бо ми аж ніяк не зможемо запропонувати іншим того, чого не вистачає нам самим.

Проблемне питання: «Але що робити, коли моя молитва і читання Біблії втратили свіжість?»

Недавно у нас був окремий пост на цю тему, але якщо коротко — не зупинятися. Наше сприйняття буває мінливим, але дисципліна та посвята неминуче дають результат, адже мають непомітний накопичувальний ефект.

2. Шукайте людей, в яких можна повчитися (2 Тим. 3:14).

Існує загальновідома формула: «Щоб вести когось, треба самому слідувати за кимось». Іншими словами, кожному наставникові потрібний свій наставник — той, хто дасть нам мудру пораду, підбадьорить або скорегує.

Проблемне питання: «А що робити, коли такої людини немає?»

Як мінімум, почніть про це молитися. По-друге, озирніться навколо — можливо, вам допоможуть ті люди, які уже є у вашому оточенні, але ви просто не розглядали їх у такій ролі. Ну і врешті, не бійтеся виявляти ініціативу і просити про допомогу.

3. Постійно вкладайте у своє зростання (1 Тим. 4:13).

Більшість наших наставників будуть «дистанційними» — через написані ними книги або ж записані подкасти, проповіді чи семінари. Таке навчання, звісно, не замінить живого спілкування, але точно розширить наші горизонти.

Проблемне питання: «Як зрозуміти, які саме ресурси мені потрібні?»

Найкращий спосіб про це довідатися — прислухатися до свого внутрішнього стану. Як правило, ми інтуїтивно це відчуваємо. Також корисно запитати, що читають, слухають та дивляться люди, яких ви поважаєте.

Підсумовуючи, варто зазначити, що у нас ніколи не буде ідеальних умов для служіння, але їх так само не було ні у пророків, ні в апостолів, ні навіть в Ісуса Христа.

Головне тут — мати щире бажання, а далі Бог скерує та допоможе. Адже, щоб не відбувалося навколо, ми «в цьому всьому перемагаємо — завдяки Тому, Хто нас полюбив» (Рим. 8:37).

@yesheisua