Сьогодні з самого ранку перебував на локаціях, які зазнали найбільш відчутних ударів внаслідок нічної атаки росіян.

Солом?янка, Комфорт Таун, Харківська: там, де сьогодні було найважче. Щоразу хрускіт скла під ногами - як вперше. Кіптява в повітрі - як вперше.

Ми наче і звикаємо до вибухів, до тривог, навчились реагувати на атаки. Навчились вимушено, бо цьогоріч їх стало набагато більше. Та завжди як вперше - кожна втрата, кожна людська трагедія. Хтось сьогодні втратив житло, а хтось найдорожче - рідних. До цього неможливо звикнути.

Сьогодні хочу просто подякувати всім, хто відчуває втому. Хто не спав ніч на позиції і закривав небо. Хто виїжджав на виклик, гасив вогонь. Хто лікував травми. Хто годував. Спасибі всім, хто сьогодні був поруч. Не зі мною, з людьми. Ви втомлені, але невтомні.

Щиро співчуваю всім, хто сьогодні втратив дорогих людей. Жодні слова не вгамують біль вашої втрати.

Наостанок все ж хочу про оптимізм. Пошкоджене ми відновимо, і вікна вставимо. Весь рік я б?ю на сполох, що місто має звертати на це увагу, на швидкість відновлення. Результат буде. Я в цьому не сумніваюсь. Головне — ми збережемо людяність. Це те, що відрізняє нас від росіян. Завжди відрізняло і завжди відрізнятиме.