До Всесвітнього дня мистецтва пропонуємо добірку відео про українських майстрів, які творили під тиском ідеологій, але знаходили способи залишати щирість і свободу у своїх роботах:

🟣Життя Теодозії Бриж — як драматичний роман: донька члена УПА, яка в дитинстві пережила тюрму й усе життя приховувала своє походження. Сьогодні її роботи можна знайти в багатьох локаціях Львова.

🟣Мало хто може похизуватися такою кількістю монументальних робіт по всій Україні, як Іван-Валентин Задорожний. Його велетенські вітражі та масштабні об’єкти можна побачити в Києві, Кременчуці, Калиті, Білій Церкві та Чернігові.

🟣Ада Рибачук та Володимир Мельниченко — дует митців, які перетворили Київський автовокзал та Палац дітей та юнацтва на шедеври модернізму, але найголовнішу роботу їх життя радянська влада просто залила бетоном.

🟣Не досягнувши 20 років, Ольга Маркіш-Рапай пережила розстріл батька й вітчима, заслання матері, а згодом — і власне заслання до Сибіру. Та попри трагедії юності, мисткиня не зламалася: усе подальше життя вона творила життєствердні, яскраві образи.

🟣Історія про Аллу Горську стала справжнім символом епохи. Хоча монументальних робіт, над якими працювала Горська, на підконтрольній Україні територіях залишилося не так багато, її вплив на українську історію важко переоцінити.