На Книжковій країні підходять до мене підписати книжку для подруги з трохи незвичним іменем. Потім підходить інша людина з проханням підписати книжку — теж для подруги, теж на це імʼя.

— О, — кажу, — а мене вже просили на це імʼя підпис. Часом не одній людині?
— Ні-і-і, — кажуть мені, — точно ні.

Минає певний час і отримувачка тегає мене в сторіс, де переповідає історію, як обидві подруги подарували їй по книжці з іменним підписом. А в мене ж зразу письменницька чуєчка на цей сюжетний поворот спрацювала