Читаєш і плачеш, плачеш і читаєш. І так має бути.

Хочеться просто подякувати Артуру за ці тексти.

Вони про нас. Про те, що ми носимо всередині й не завжди можемо сказати вголос. Це книга про правдиву й огидну війну. А ще про віру і любов….

І її дуже треба читати. Кожному.