ПОПРИ ВСЕ, МИ СТАЄМО СИЛЬНІШІ!

І я зараз не тільки про те, що ми вже чотири роки стоїмо проти найбільшої країни світу і не посипались!

Я про те, що у цій війні ми віднаходимо себе знову. Ця війна повертає нам нас самих.
Бути українцем, любити свою країну, свої традиції, свою мову.

Ви бачили це відео з Одеси, де пройшла неймовірно красива Різдвяна хода?
В Одесі! Потрощеній, але не зломленій. Хода, як маркер, що це не рускій город, а українське місто.

Ось чому класно, що у нас буде шаг, а не копійка. Ось чому важливо, щоб музична академія не Чайковського, а Київ - не Булгакова!

Ми повертаємо своє і прибираємо артефакти рускава міра з нашого повсякденного життя.

Бо все дуже просто - ми не росіяни.
Ми - не вони.

Пам’ятаєте слова нашого воїна, який узяв в полон росіян, коли вони питали, мовляв, то що «в полон чи в расход?».
«Ми – не ви»!
От і все.

У нас - своє.
І нехай кожен у 2026 році знайде свою територію боротьби з «їхнім» на користь повернення «нашого»! Свого. Українського. Самобутнього!
Бо інакше за що ми воюємо, чорт забирай?

Тому навіть під час війни треба знімати «Ти – космос». І записувати круті треки українських виконавців. Так, панове, це на часі!
Бо там, де немає українського контенту, з'являється російський.

Направду, краще влаштовувати в тредс срачі щодо нового випуску «Холостяка», аніж обговорювати вконтактє нову серію російського блатного серіалу!

15 років тому ми заснували перше україномовне гумористичне шоу «Вар’яти»! Яке було фактично єдиним 100% україномовним серед проєктів, які мали і гастрольний і телевізійний формат. Єдине на 20-му році Незалежності! Цього шоу вже давно немає. Але…

Зараз ти заходиш на ютуб, на тікток, вмикаєш телевізор… а там всюди українська мова. Музика, кліпи, виступи стенлаперів.

Якихось 15 років тому я про це мріяв, а зараз це буденність!
Але до цієї буденності ми дійшли шляхом боротьби і зупинятися не можемо!

Заради кращої долі наших дітей!

Найщемливіше, що я бачив за останні роки – це школярі, які танцюють вальс на руїнах своєї школи у Харкові. Це святкування Дня Народження у бомбосховищі одногрупника моєї доньки Стефанії з садочку. Це уроки в підземній гімназії на Запоріжжі за 2 десятки кілометрів від ЛБЗ.

Ці діти виростають на цінностях, які ми відстоюємо зараз. Вони чудово знатимуть хто вони, якого роду і з ким не треба буде мати справ у дорослому житті.
І головне, вони матимуть країну, якою пишатимуться.

Ми відроджуємося, ми стаємо сильніші!
Ми повертаємо собі своє!
За це варто стояти об’єднано і міцно! Як робили це останні роки, так і робитимемо в майбутньому.

Зичу усім міцного козацького у 2026. Тримаймося купи.
Ми – українці! Нас не скорити!!!