Мапа демонструє дивовижну геологічну спорідненість між Південною Америкою та Антарктидою і правдивість твердження про те, що Анди «не закінчуються» в Аргентині.

Щодо гіпотези про «космічну подію» (удар астероїда) у протоці Дрейка - вона вважається науковою спільнотою як така, що не витримує критики.

Геологічно гірський ланцюг Анд дійсно має своє продовження, а гірська система, яку ми бачимо на Антарктичному півострові, називається Антарктандами.

Вони мають ідентичну структуру, вік та склад гірських порід із південною частиною Анд (Патагонією).

Між материками тягнеться підводний гірський хребет — Дуга Скоша (Scotia Arc) вигнутий ланцюг островів та підводних гір (Південна Джорджія, Південні Сандвічеві острови тощо), який фізично з'єднує Вогняну Землю з Антарктичним півостровом.

Ідея про те, що вигин Дуги Скоша та розрив між материками є результатом удару гігантського астероїда, часто зустрічається в аматорських геологічних блогах.

Прихильники кажуть, що форма дуги нагадує «кратер» або «хвилю» від удару (чи прольоту впритул), але вважається, що це пояснюється рухом літосферних плит.

Коли Південна Америка та Антарктида почали розходитися (приблизно 30–40 млн років тому), тектонічна напруга та потік магми в мантії буквально «випнули» край плити на схід, створивши таку характерну петлю.

При зіткненні з астероїдом такого масштабу залишилися би специфічні мінерали (ударний кварц), гравітаційні аномалії та величезні поклади іридію.

У протоці Дрейка таких слідів не знайдено, процес її розкриття тривав мільйони років.

Розрив цього «перешийка» між Андами та Антарктидою став однією з найважливіших подій в історії клімату Землі.

З'явилася Антарктична циркумполярна течія (течія Західних вітрів), яка ізолювала Антарктиду холодними водами.

Саме це призвело до різкого похолодання південного полюса та утворення крижаного щита, який ми бачимо сьогодні.

---
@obodrenieUkraine