​3 листопада. Цей день в літературі.

Цей день в літературі - розстріл більше 300 культурних діячів України в урочищі Сандармох.
Пізніше їх назвуть «Розстріляне відродження».

3 листопада 1937 року - день, коли ми втратили. Дуже багато.
І замість багатьох слів - фото, яке ілюструє дуже багато.

Це фото - це найкраща ілюстрація.
На фото родина Крушельницьких, початок 1930-х років.
Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. У 1934-37 рр. Володимира, Тарас, Антін, Остап, Іван і Богдан були репресовані та страчені. Це фото стало символом винищення сталінським режимом української інтелігенції.

Розстріляне відродження — це культурне покоління 20-х і 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, кіно та яке було знищене здебільшого під час великого терору.
Представники Розстріляного Відродження активно включилися в процеси розбудови української літератури, культури, науки, що відбувались в УСРР.
Дехто з них задля цього повернулись з еміграції, як Микола Вороний, або спеціально переїхав з українських країв під владою Польщі, як Антін Крушельницький з родиною (на фото вище)

Взагалі до Розстріляного відродження належать письменники Валер'ян Підмогильний, Валер'ян Поліщук, Марко Вороний, Микола Куліш, Микола Хвильовий, Михайль Семенко, Євген Плужник, Микола Зеров, художники-бойчукісти, Лесь Курбас та багато інших, що були знищені фізично, тобто були страчені, померли в концтаборах чи вчинили самогубство, перебуваючи за півкроку від арешту.

Метафора «розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Вперше він вжив цей вислів у листі до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року, запропонувавши його як назву антології української літератури 1917—1933 років, що її на замовлення Ґедройця підготував Лавріненко: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження. Антологія 1917—1933 etc.“ Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва „Антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?». «То нехай же так і буде», — було сказано тоді.

Антологія «Розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці паризької «Культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.

Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними, це число сягало 30 000 осіб.

Натомість досить просто визначити приблизну кількість репресованих осіб серед письменників: за наявністю їх публікацій на початку і наприкінці 1930-х. Так, за оцінкою Об'єднання українських письменників «Слово» (організації українських письменників у еміграції), яку було надіслано 20 грудня 1954 року Другому Всесоюзному з'їздові письменників, 1930 року друкувалися 259 українських письменників, а вже після 1938 року — з них друкувалися лише 36 (13,9 %). За даними організації, 192 із «зниклих» 223 письменників були репресованими (розстріляними чи засланими в табори з можливим подальшим розстрілом чи смертю), 16 — зникли безвісти, 8 — вчинили самогубство.

🌀Але повернемось до 3 листопада.
В цей день 151 "українських буржуазних націоналістів" 1937 року було вбито московитами у карельському урочищі Сандармох.
І хоча до «Розстріляного відродження» належать сотні закатованих і репресованих - саме цей день особливо болить.
Загалом 27 жовтня, 1, 2, 3, 4 листопада капітан держбезпеки Міхаіл Матвєєв пострілами у потилицю з револьвера розстріляв 1111 осіб, про що рапортував начальству.

Ця війна проти нашої ідентичності триває вже давно.

Памʼятаємо. Вивчаємо. Шануємо.

Якщо вам теж важливві літературні дати - поставте вогник. Буду писати і надалі.
Для мене це архіважливо і цінно.
Буду збирати їх по хештегу #ДеньВЛітературі
@BagnenkoText