Це Ольга – бійчиня 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон». Вона обрала армію, бо захоплювалася жінками у формі, не до кінця розуміючи тоді, що за цією красою стоїть колосальна відповідальність.

Прикордонниця говорить, що тут відповідальність більша, ніж у цивільному житті – не лише за свої дії, а й за власну поведінку.

��️Маріуполь став домом для її родини ще у 2009 році. Ольга згадує, що за два дні до повномасштабного вторгнення всім видали зброю і відпустили додому. Уже тоді відчувалася тривога.

24 лютого вона прокинулася від вибухів, але серце відмовлялося вірити в масштаб катастрофи. Здавалося, це триватиме місяці три та всі повернуться додому.

З міста вона виїхала 25 лютого – останнім евакуаційним потягом. Вже наступного дня залізничне сполучення зникло на невідомий термін.

��Сьогодні Ольга каже про своє перебування в Маріуполі як про «минуле життя». Вона не хоче його згадувати та живе сьогоденням. Для неї існує лише «зараз» та віра в тих, хто залишився на передовій.

Підписатися | Міністр | МВС | Гвардія наступу