​І де б ти не був — завжди повертайся додому,
Зігріють там душу і зцілять побиті серця.
І в тихім гайочку — ось те, що не скажеш нікому,
Прошепчеш усе тим, тебе хто привів у життя.

І добре так стане, так легко і трішечки сумно.
Колись ти поїхав у своє доросле життя.
Високим вже став, самостійним, розумним,
І десь будував свою долю та майбуття.

Як всім нам потрібен на світі рідненький куточок,
Куди з мрій, шляхів будь-яких можеш ти повертать.
Знесилий, розгублений — донька чи синочок —
Туди, де не треба в собі все ховать і тримать.

Хай всіх хтось чекає, хтось бачити хоче і чути,
Кохає, приймає і добре все-все розуміє.
Не дайте й собі ви ніколи рідненьких забути —
Вони ваші крила, фортеця, надія.

Міла Власюк