Ніхто не готує до того моменту, коли обом потрібна підтримка одночасно і нікому її дати. Немає сильного і слабкого, немає того, хто втішає, і того, кого втішають. Просто двоє втомлених людей по різні боки екрану.

І саме тут виникає спокуса або мовчати, щоб не навантажувати або говорити, але не чути одне одного, бо кожен занурений у своє.

Але підтримка не завжди означає мати сили для іншого. Іноді це просто сказати чесно: «Я зараз теж на межі, але я з тобою». Не рятувати, а бути поруч у спільній втомі. Це теж близькість. Можливо, найглибша її форма.

«Носіть тягарі один одного» (до Галатів 6:2)

Носити разом — це не означає, що комусь має бути легше. Іноді це означає просто — не нести поодинці.

Як ви справляєтесь, коли обом важко?