Ісус важко страждає і водночас ніби хоче обійняти тих, хто дивиться на нього знизу. У цю мить нагадуєш собі: Страсна п’ятниця – не лише про нестерпний біль, а й про любов, сильнішу за смерть.

У Шевченківському гаю, в дерев’яному костелі, який перевезли сюди зі села Язлівчик на Бродівщині, відкрили виставку подружжя Володимира та Юлії Семків – «Сіль солодка».

Іншого такого модерного дерев’яного храму в Україні немає.

Збудований у 1936 році й збережений зусиллями працівників скансену, сьогодні цей костел прийняв у свій простір роботи, які дуже органічно доповнюють його.

Тут з’явилося величезне дерев’яне розп’яття авторства Володимира Семківа, а поруч – задумливі хоругви Юлії Семків.

Назва виставки «Сіль солодка» вмістила в себе той самий парадокс, без якого неможливо говорити ні про віру, ні про наш досвід сьогодні: гіркота не зникає, але не стає останнім словом.

Попереду – Воскресіння.