Внуки приїхали до бабусі, а вона нещадно поре розкішні квіти на своєму вишитому рушнику…

Діти дивляться, не можуть зрозуміти, що сталося. Такий красивий рушник, така тонка робота, шкода ж. А бабуся поре. Спокійно. Впевнено. Нитка за ниткою…

І лише коли спорола все, виявилося, що під квітами весь цей час був тризуб. Тільки показати його можна було аж тоді, коли дочекалися відновлення Незалежності нашої Держави.

Це історія бабусі Анни – татової мами Наталки Карпи. У юності її забрали в СІЗО… за колядку.

Потім вона стала кравчинею, обшивала все село, дуже талановито вишивала. І, видно, добре знала, що є речі, які якийсь час доводиться ховати дуже глибоко. Не для того, щоб зректися. А щоб зберегти.

Сьогодні Наталка Карпа разом із вихованцями своєї творчої школи виконала пісню «Мамин світ» – у пам’ять про бабусю Аню і з думкою про всіх матерів, які зараз чекають своїх дітей з полону.

Нехай світ кожної української мами знову стане світом обіймів, а не чекання.

Нехай кожна сімʼя в Україні дочекається.