Кадрові перестановки.

Ви бачите тут «підготовку до миру вже завтра, ну майже, от»?

На цьому тему можна і закрити.

Це вибивання для України силовим шляхом кращих варіантів майбутнього. «Хороший мир», чи «сильний мир», як вжив термін президент в новорічному привітанні.

Не розслабляєм булки. Працюєм, воюєм, не ниєм, не пускаєм бульбашки носом, не вірим в рожеві мрії.

Спускаються на землю мрії, де робляться грунтовні дії.

Кадри.

Буданов на ОП. І якщо вірити телеграм-каналам, генерал ГУР довго відтягував з прийняттям цього рішення. ОП - «проклята» посада, «політична», українці всі будуть чортихатися. Бо всі чекають месію з цукеркою, а не БРкою. Буданов це знає. Очевидно йде для «непопулярних» завдань, складних завдань війни. Ви не вірите, що можна знову побувати в Криму? Буданов був в Криму в 2016-му році. І повернувся зі скальпом підполковника «Вимпела» ФСБ.

Федоров на Міністра оборони - для нинішнього етапу та типу війни це сильна фігура. І впливовий гравець…. На мінному полі. Що таке бути міністром оборони зараз? Завжди будеш скандально винен за будь-який косяк величезної машини. А косяки будуть. Будь-які системні зміни і результати помітно не раніше ніж за півроку. ПІВРОКУ. Мінімум. А косяки і вереск вже завтра. Федоров пішов на це. Поставив свою популярність заради ризику воєнних потреб.

Генерал Іващенко як керівник ГУР МО - силовик близький до Буданова, очевидно близько знайомий до архітектури воєнної розвідки часів Кирила Олексійовича. Іващенко в попередні роки (до СЗР) працював на посадах дуже близьких до армійського командування. Це не авантюрне, а звичайне військове системне кадрове рішення.

Шмигаль - я оптиміст і мені подобаються криваві дива. Шльопання тугих бюрократів в МО, яке встиг затіяти Шмигаль і задіяні ним кадри, мені сподобалося. Шкода, Шмигаль не встиг «пожати плоди» свого кризового менеджменту. Шмигаль виявився з моїх внутрішніх спостережень далеко не «сірий чиновник», як його уявляли з часів Кабміну. Довірена йому посада міністра енергетики - сподіваюсь там пройде шокова терапія усіх міндічних пʼявок. Шмигаль не дурачок, він за секунду бачить «хто де п….здить». І коли тут ідеться про його пряму відповідальність і репутацію за енергетику, сподіваюсь буде результативно і жорстко.

Малюк - за десятки років незалежності, у нас було три голови СБУ, які були людьми. Євген Марчук, Василь Грицак і Василь Малюк. У всіх були непрості біографії зі своїми темними історіями. Втім, керівник спецслужби нашої України хіба може бути інакшим? Ми давайте на себе в дзеркало глянем, а тоді будемо умови диктувати спецслужбі за святість. СБУ при Малюку досягнуло небувалих висот. Це вже не ліга України, це міжнародна топ-ліга. Як каже Сашко Ярмак «СБУ здійснило такий небувалий кам-бек, повернення з сорому попередніх часів до бездоганної інституційної потужності сучасності». Професійність і честолюбність тут недостатньо. Малюк, який в деталях знається на українській історії та живиться нею - це ключ. Ідея та методологія сучасності на основі минулих помилок, уроків та менталітету нації. За Малюком стоїть потужна команда і верхівка СБУ часів війни ще довго буде видавати непересічні, публічні та непублічні потужні фігури для державного управління. Я упевнений, якщо СБУ зараз дадуть генералу Покладу, то частина російських генералів побіжать ставити свічки і будді, і крішні, і псу Патрону. І все-одно не допоможе.

СЗР - структура, що має бути непублічною. Але є прикра історія верхівки служби, яка трапилася в перші дні повномасштабного. І тут не можна бути непублічними. Розвідка вимагає своє ритуальне очищення та зубасту інституційну спроможність. Якщо Малюка призначать на цю відверто ослаблену структуру порівняно з СБУ/ГУР, то можливо саме з метою різких реанімаційних процедур? Я думаю Василь Васильович швидко розбереться хто має сісти, а хто присідати, відтискатися і наново учити букварик оперативника. І все вийде - в будь-якому міністерстві, будь-якого куточку світу, який цікавить Україну, і молоді таланти знайдуться, і не стирені бюджети, і драйв, і азарт.