Сьогодні ми були щиро вражені кількістю привітань з України. Як публічних, так і особистих. Їх надсилали наші читачі, побратими, представники Сил оборони України, державні та недержавні організації, спільноти, медіа, журналісти й блогери.

У різних соцмережах, не лише в Telegram, а й у Facebook*, Threads, Instagram*, WhatsApp, X та інших, звучали теплі слова на адресу міжнародної волонтерської розвідувальної спільноти InformNapalm.

Станом на сьогодні привітання на своїх офіційних сторінках опублікували Головне управління розвідки МО України, Сили спеціальних операцій ЗСУ, Сили безпілотних систем ЗСУ, Служба зовнішньої розвідки України, Центр протидії дезінформації при РНБО, Центр стратегічних комунікацій, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України. Також до привітань долучилися Військове телебачення України, Уповноважена у справах Європейського суду з прав людини, окремі підрозділи ЗСУ, всесвітньовідомі розробники FPV-дронів "Дикі Шершні" та багато інших партнерів і друзів спільноти.

Погортайте сьогоднішню стрічку на нашому каналі. Від ранку до вечора це був потік теплих слів, підтримки та оцінки визначної ролі InformNapalm.

Дякуємо кожному, хто вже привітав і ще планує це зробити. Наше полум’я не з’явилося в один день. Воно народжувалося протягом усього березня і весни 2014 року. Тому якщо ви не встигли сьогодні, але маєте що сказати - зробіть це завтра, або в найближчі дні.

Сьогодні ми свідомо не публікували власних матеріалів, коментарів і оцінок. Ми ділилися вашими дописами. Бо це зовнішня оцінка нашої багаторічної волонтерської діяльності. Наш волонтерський шлях має свою унікальну форму, він базується на розвідувальній справі, а не на економічній діяльності. Збори для Сил оборони дуже важливі, але ми заслужили свій авторитет не зборами коштів, а зборами розвідданих про ворога. 12 років збору інформації та випалення ворога.

Хоча станом на сьогодні більшість нашої праці залишається непублічною. Але ті, хто взаємодіє з нами, добре знають її важливість на всіх рівнях.

InformNapalm - це не лише дослідження, статті чи дописи. Це значно більше, ніж видно назовні. Зовнішній споглядач бачить лише верхівку нашого полум’я. І навіть вона для багатьох несе світло крізь темряву.
Ті, хто бачать інші частини полум'я та його основу - цінують цей процес "горіння" ще більше.

Ми вже пройшли дванадцять кіл. Дванадцять років нашого марафону. І ніхто не знає, скільки ще попереду для досягнення спільної перемоги. Наш шлях триває. Він обрав нас, а ми прийняли його, хоч він йшов крізь зарослі й колючки, без находженої стежки. Ми пішли цією стежкою першими, протоптуючи та вказуючи дорогу іншим.

У березні 2014 року в Севастополі, коли ми почали свою протидію агресору, нас було лише троє. Ніяких ресурсів у нас не було, тільки пара ноутбуків у наших наплічниках та доступ до мережі інтернет. Ми обрали свій шлях протидії сильному і підступному ворогу. Цілій державі, що займає найбільшу територію на мапі, має ядерну зброю і надзвичайно великі людські й економічні ресурси. Ми обрали діяти проти цього зла попри все. Діяти з розумом і з синергією людей доброї волі з різних куточків світу. Щоб з маленького полум'я врешті запалала велика пожежа. І таких окремих вогнів як наш, напевно, було багато у різних своїх проявах. Вогнів, що поступово єднались, трансформувались, ставали спільнотами, рухами, інституціями... Які підтримували та зміцнювали українську державу та її опір агресору.

Сьогодні нас значно більше ніж троє. І наш спосіб мислення та дії довів свою ефективність.
Як писав засновник нашої спільноти у 2014 році:

"Ідучи стежиною самопізнання, ми неодмінно повертаємось до початку свого шляху, але з кожним колом підіймаємось над собою".

Ignis vincit tenebris.

Слава Україні!